Без професійних акторів, але з повним залом і оваціями — у Каневі відбулася вистава театру ветеранів. На сцену вийшли ті, для кого цей проєкт став більше, ніж просто мистецтвом.
Аматорський театр ветеранів презентував виставу “Майже фараони” за мотивами твору драматурга Олексія Коломійця на сцені Канівського будинку культури. Проєкт об’єднав ветеранів російсько-української війни, членів їхніх родин, а також фахівців культурної сфери та соціальної роботи.
Ініціатива стала результатом співпраці ветеранського простору “Патріот”, Канівського фахового коледжу культури і мистецтв, відділу культури виконавчого комітету, центру соціальних служб, центру життєстійкості, громадської організації “Жінки Канівщини: сила в дії” за підтримки Благодійного фонду “МХП-громаді”.
До трупи увійшли понад 20 учасників — ветерани, дружини військовослужбовців, родини загиблих і зниклих безвісти, люди з інвалідністю внаслідок війни. Найстаршому актору-ветерану — 60 років, наймолодшому — 25. Попри відсутність професійної підготовки, вистава була злагодженою та емоційно сильною, що відзначили глядачі.
Підготовка тривала з січня: репетиції відбувалися майже щодня і загалом тривали близько 100 годин. До роботи також долучилися режисерська група, хореографи, технічні фахівці, студенти та діти.
Прем’єра мала й благодійну мету — під час показу вдалося зібрати 47 800 гривень. Кошти спрямують на підтримку підрозділу військового з Канева Андрія Чайковського, командира екіпажу роти безпілотних комплексів.
Ідея створення театру належить голові Ради розвитку громад Благодійного фонду “МХП-громаді”, депутатці Черкаської обласної ради Тетяні Волочай. Вона розповіла, що поштовхом став досвід Київського театру ветеранів.
«Ідея терапії через мистецтво виникла після успіху Київського театру ветеранів. Я побачила, що подібні ініціативи мають з’являтися і в громадах — там, де живуть наші ветерани. Канів для цього має потужне культурне середовище», — зазначила Тетяна Волочай.
За її словами, театр став простором, де люди зі спільним досвідом і болем змогли об’єднатися та знайти підтримку. Вона переконана, що подібні ініціативи можуть з’являтися і в інших громадах.
Влітку минулого року до Канева запросили актора і режисера Ахтема Сеітаблаєва та продюсера Андрія Різоля — ідейних натхненників Київського театру ветеранів. Саме після цієї зустрічі та воркшопів у місті фактично стартувала робота над створенням власного ветеранського театру.
Постановкою займалася команда режисерів і хореографів, серед яких також є люди, які втратили близьких на війні. Режисерка Оксана Кириченко розповіла, що спочатку розглядали ідею створити виставу на військову тематику, однак самі учасники наполягли на іншому форматі.
«Вони відразу сказали, що їм достатньо того, що вони пережили. Хотілося чогось легшого, теплого. Тому “Майже фараони” — це їхній вибір», — пояснила вона.
За її словами, виставу адаптували і частково переосмислили, зробивши акцент на темах взаєморозуміння, підтримки та сімейних стосунків.
Хореографічну частину доповнили постановками, які органічно вплелися в сюжет. Як зазначають організатори, саме рух і робота з тілом стали важливою частиною процесу для учасників.
«Через сценічний рух актори змогли подолати страхи і внутрішню напругу. Це теж частина відновлення», — говорить режисерка.
У проєкті брала участь і кризова психологиня та травмотерапевтка Юлія Зозуля, яка також вийшла на сцену як акторка. Вона пояснює, що під час роботи враховували психологічний стан кожного учасника.
«Ми досліджували сильні сторони, межі та ресурси людей. Від цього формували персонажів. Акторська гра стала способом прожити власний досвід і вивільнити емоції», — зазначила вона.
Серед учасників театру — 25-річний ветеран Микола Олійник. Він каже, що репетиції стали для нього важливою частиною відновлення.
«Ми стали як сім’я. Кожна зустріч — це нові емоції. Тут ти відволікаєшся і знаходиш внутрішній баланс», — поділився він.
Микола воював у складі полку “Айдар” і отримав важке поранення під Бахмутом. Після тривалого лікування і реабілітації він долучився до театру.
Інша учасниця проєкту, Наталя Шевченко — дружина загиблого військового та сестра зниклого безвісти — розповідає, що прийшла до театру в складний період життя.
«Я шукала місце, де зможу втриматися. Театр став таким місцем. Роль дала мені відчуття сили і впевненості», — говорить вона.
За словами організаторів, проєкт має на меті не лише створення вистав, а й підтримку ветеранської спільноти через мистецтво. І досвід Канівського театру ветеранів вже розглядають як приклад для інших громад.
Тетяна Балякіна
реклама
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
