Україна відзначає День вишиванки: історія та особливості традиційної вишивки на Черкащині

21 травня 2020, 19:05

День вишиванки в Україні відзначають в третій четвер травня, цьогоріч свято припало на 21 число місяця. Журналісти “Про все” поспілкувалися зі співробітником Черкаського обласного краєзнавчого музею про особливості традиційної вишивки на Черкащині. 

Молодший науковий співробітник відділу етнології краю Черкаського обласного краєзнавчого музею Антон Дементьєв розповідає, що сорочка, як елемент одягу, присутня у багатьох народів. А от особливою її робить саме вишивка, крій та орнаментування. 

Антон Дементьєв

- Вишиванка у 19 столітті була не тільки одягом, орнамент на ній мав функцію оберегу, в нього також закладався певний сенс, - каже Антон Дементьєв.

Зараз ми носимо вишиванку, яка ввібрала в себе особливості старовинних сорочок, як верхній одяг. Раніше ж, сорочка була натільним одягом. Якщо дівчина була в одній вишиванці, вважайте, що вона була голою. Тому поверх сорочки завжди носили додатковий одяг.  

- Сорочки виготовлялися з домотканого полотна та складалися з полотнищ, які з’єднанували між собою за допомогою різних швів. Зазвичай матеріалом для полотна слугували коноплі та льон. Нитки раніше також були природні, робили їх з конопель, а колір отримували за допомогою виварювання в різних травах та запіканні в печі, - розповідає Антон.

Раніше, як і зараз, у людей був повсякденний одяг та той, що носили на свята. 

- Буденна сорочка, зазвичай, була з підточкою. Зроблена вона для того, щоб при забрудненні або зношенні нижньої частини, її можна було відпороти та пришити нову, - говорить Антон Дементьєв.  

На середній Наддніпрянщині до 19 століття переважали геометричні, рослинні та зооморфні орнаменти в оформленні вишиванок.  

- Саме на Черкащині одним із популярних візерунків є зображення зерна, тому що раніше життя українського селянина було пов’язане переважно зі жнивами та роботою на полі. Пшениця зазвичай зображувалася у вигляді вишитих крапок. Також характерною рисою для вишиванок на Черкащині є поєднання червоного та чорного кольорів. Для прикрашення весільних сорочок часто використовували білі нитки, - розповідає етнолог. 

Були й різні техніки створення візерунків: це і вирізування, і мережкування (витягування ниток). А на початку 20 століття вже почав з’являтися брокарівський стиль сорочок. 

- Така вишивка переважно виконувалася хрестиком із зображенням квітів. Це пов’язано з тим, що у той час на територію Черкащини з московських фабрик привозили різні товари, наприклад мило чи журнали, на яких були зображені квіти, - каже Антон. 

На Черкащині були й деякі відмінності між вишиванками на правому та лівому березі Дніпра. 

За словами Антона Дементьєва, різниця полягала саме у специфіці крою та з’єднувальних швів. Наприклад, на лівому березі (Золотоніщина, Драбівщина) з’єднувальні шви робили кольоровою ниткою, також у таких сорочок були ширші рукави ніж у тих, що були традиційними для правого берегу. 

- Проте, якихось загальних особливостей для певного району Черкащини немає, вишиванки могли «кочувати», адже люди постійно обмінювалися культурою та інформацією, - зазначає етнолог. 

У матеріалі використані фото Черкаського обласного краєзнавчого музею

Підготувала Інга Голик

Коментарі

Вгору