“Гурт – це живий організм, який помирає і хворіє, як людина”: відомий черкащанин про новий альбом та жінку, за якою страждає в піснях

28 березня 2020, 23:03

Андрій Хливнюк під час пресконференції у Луцьку повідомив, що новий альбом - це нові кордони та певні рубікони, які переступив у цей період кожен із учасників гурту.

Журналісти "Волинських новин" поспілкувалися зі співаком.

«Успіх дуже важливий, без нього важко, але передусім є цікавість і любов до своєї справи, якою ви би займалися, навіть якби успіху й не було», – переконаний фронтмен відомого українського гурту «Бумбокс».

Напередодні концерту в Луцьку вокаліст, саундпродюсер і продюсер гурту Андрій Хливнюк разом із пресагенткою Ольгою Чертковою зустрівся з місцевими журналістами. Вокаліст "Бумбоксу" зауважив, що всеукраїнський тур на підтримку альбому «Таємний код: Рубікон» є наймасштабнішим за останні роки: «Альбом має дуже теплі відгуки, і, як і останні 15 років, на наші концерти ходять люди, що нам дуже-дуже приємно. Це нас тішить».

- Які рубікони довелося перейти учасникам гурту?

- Така назва для альбому була обрана з багатьох причин: зміна складу, зміна студій, зміна саундінженера, зміна концертного інженера, зміни в особистих життях учасників команди – все це певний рубікон. І зроби або помри чи пан або пропав було про те, що або ти погоджуєшся з тим, що все не так, як ти хочеш, або зціплюєш зуби і працюєш далі, сприймаєш як мотивацію, переходиш рубікон, випускаєш лонгплей, який не випускають, бо він уже не на часі… Знову і знову йдеш на те, аби підвищити щабель якості, щоб залишатися.

Андрій зазначив, що гурт – це живий організм, який так само помирає і хворіє, як людина. Кожен ранок учасники "Бумбоксу" стикаються з однією й тією ж самою проблемою: чи будуть існувати як гурт завтра, тому що втомилися, їм погано, вони відчувають кризу жанру та криза в країні.

- Під час запису останнього альбому у складі гурту відбулися кардинальні зміни. Чи робитимете акцент на змінах, відходитимете від попередніх стандартів?

- Я назвав свою команду так, як назвав, зокрема, тому що програвач бумбокс може грати все, що хочеш: чи то Metallica, чи то Bring Me the Horizon, чи то Вітні Х’юстон. І це теж була певна поза, тому що не існує ніяких наших стандартів. Ми граємо те, що нам сьогодні на репетиції цікаво, намагаючись міксувати улюблений стиль, перебираючи ноти, акорди, аби отримати щось оригінальне, своє, здебільшого на мої вірші. Виходить те, що виходить. Сім великих альбомів, якась кількість EP і синглів. Клас, їдемо далі.

- Коли виникла ідея покласти вірш Лесі Українки на музику (пісня «Плющ»)?

- Не пам’ятаю вже, за яких обставин виникла ідея, але, читаючи цього вірша, я чув мелодію в голові і вирішив покласти слова на музику. Записуючи її, планував, що це буде просто дует – акустична гітара і вокал, як одна зі звичайних рис наших альбомів, коли останньою, одинадцятою, є акустична пісня. Але знайшлися цікаві люди, які записали ще скрипку.

- Хто ця жінка, за якою ви так часто страждаєте в піснях?

- Для того, щоб писати пісні, мені не обов’язково бути в тих емоційних станах, про які говорить ліричний герой. Це сказав Стінг. У моєму випадку кожен раз це якась жінка або декілька одразу. І я кажу не про відносини, а про звернення до якоїсь уявної умовної жінки чи до себе.

Андрій розповідає, що пісня «Плющ» – це звернення Лесі Українки до її коханого, просто перекладене на сьогодні.

- Чому б воно навпаки не було зверненням чоловіка до жінки? Цей вірш, як на мене, не має статі. Але використані метафори стали класичними у світовій поезії, до такої глибини не дострибнеш у наш час. Чи багато знайдеться людей, які отримували, тепер уже не в листах, а в смс такі вірші? Думаю, ні. Популяризуючи це, є шанс, що якась кількість людей побачить себе й отримає недоотримане, в тому числі й я.

Коментарі

Вгору