Українську LNZ Group та голову її наглядової ради Дмитра Кравченка не назвеш публічними. Водночас група добре відома в середовищі професіоналів. У її власності знаходиться Лебединський насіннєвий завод (Черкаська область) з повним циклом виробництва посівного матеріалу кукурудзи, соняшнику, пшениці та інших культур, який нещодавно почав постачати насіння в Німеччину. Поряд із виробничим група розвиває торговий напрям, входячи до десятки найбільших дистрибуторів насіння та засобів захисту рослин в Україні. В планах LNZ Group — будівництво ще одного насіннєвого заводу в Лебедині та елеваторного комплексу на Сумщині. Як переконує Дмитро Кравченко, незважаючи на всі економічні ризики, компанія не відмовляється від розвитку. З розширенням потужностей для виробництва насіння компанія сподівається збільшити питому вагу на українському ринку, в тому числі у перспективному сегменті сої, а також закріпитися в ЄС.
В інтерв'ю Agravery.com Дмитро Кравченко розповів про делегування повноважень, інвестиції в кризу та перспективи ринку сої.
У 2010-2013 роках операційний прибуток компанії зріс більше, ніж двічі. Як змінились показники з початком економічної кризи?
— Якщо говорити про 2014 рік, то судячи з фінансової звітності рік був успішний. EBITDA зріс на 40%, до 39 мільйонів доларів. Але, якщо говорити за те, як досягався цей позитивний результат, то рік видався важким. А з точки зору ризиків — надважким.
Всі наші досягнення – це результат обраної стратегії. Ми йдемо збалансованим шляхом. У цьому питанні ми консерватори: краще рости поступово, ніж рвонути вперед, а потім не знати, як вийти з кризи. І, звісно, диверсифікація діяльності. Крім виробництва насіння, займаємося вирощуванням та дистрибуцією агроресурсів. Тобто, один напрямок підстраховує інший. Велику роль у мінімізації ризиків відіграє і розосередження орендованих земель на три кластери: Шполянський, Черкаський лівобережний і Сумський.
Наскільки кластерно-модульна модель управління себе виправдовує?
— Повністю, адже на Черкащині свої проблеми, на Сумщині — свої. Глобальне управління відбувається на рівні центрального офісу. Але відносини з пайщиками, операційна діяльність, інші рішення в рамках затвердженого бюджету, приймаються на місцях. Тобто ми делегуємо максимум повноважень людям, які управляють щоденними процесами в господарствах. Це ж стосується і інших напрямів. Раніше мені часто доводилося бути «пожежним». Зараз більше зосереджуюся на стратегічних цілях.
Повернемося до ризиків. Незважаючи на складну ситуацію в країні в 2014 році група почала будівництво спеціалізованого насіннєвого заводу в Лебедині і в грудні запустила його...
— Це дійсно було ризиковано, особливо з огляду на події на Сході. Але ми бачили потребу наших партнерів. Спочатку планували обмежитися етапами прийманням, сортуванням і сушінням насіння кукурудзи. Іншими словами: робити напівфабрикати для замовників. Але побачили, що знаходимося на відстані всього в півтора мільйона євро (посміхається, – ред.) від того, щоб мати повний виробничий цикл. Тому ризикнули. І ця стратегія себе виправдала. Запуск заводу обійшовся нам у 12,5 мільйонів доларів. Частину коштів інвестували самі, частину — 4 мільйони євро — взяли в кредит в «Райффайзен Банк Інтернешенал» (Австрія). Окупність проекту — сім років, якщо все йтиме тими темпами, як заплановано. Потужності заводу відповідають світовим стандартам. По іншому не могло і бути, адже ми орієнтуємося на ті критерії, які висувають світові лідери селекції з якими ми співпрацюємо: Syngenta, KWS, DuPontPioneer, Monsanto, EuralisSemences, Limagrain, SAATBAU.
Як працює завод зараз?
— Його потужності дають змогу щодня приймати на переробку 330 т качанів кукурудзи. Поки браку замовлень не відчуваємо. Сподіваюсь, так буде і далі. Не хочу забігати наперед, але є задум розширювати потужності. Визначальними у цьому будуть найближчі півроку. Є різні прогнози щодо площ посівів кукурудзи, цін на товарне зерно: як песимістичні, так і оптимістичні. Подивимось на тенденції ринку. Якщо після нового року ринок «прокинеться», то ми швидко адаптуємося до зростання попиту. Ми вже маємо досвід швидкого будівництва — від порожнього майданчика до готового заводу.
Сіяти українське
Які плани по експортним поставкам насіння?
— Цього року LNZ Group вперше відкрила експортні поставки насіння нішевих культур. Перші машини вже пішли до Німеччини. Плануємо постачати насіння коріандру — 600 т, льону — 1000 т, спельти — 1500 т. Це невеликий об’єм для компанії, але цього року ми лише «пробуємо» цей шлях. Заробити для нас не самоціль, основна мета — напрацювати зв’язки з клієнтами. Сьогодні ми зосереджені на розширенні географії поставок. Не тільки в Німеччину, але й у Польщу, Румунію, Сербію. Бачимо попит і з боку азійських країн. Що ж стосується традиційних культур — без адаптації українських норм до європейських — це зробити неможливо. Тому чекаємо на зелене світло для українського насіння.
В останні роки дуже популярною стала соя. Чи не маєте планів працювати в цьому напрямку?
— Ми в пошуках партнера, в якого є потужна селекція. В структурі ЛНЗ є багатофункціональний завод, де можна доробляти насіння цієї культури. Тому технологічно ми готові. Соя нам цікава і для ротації площ, що використовуються під гібриди кукурудзи. Логіка підказує, що кукурудзу краще «перегулювати» насіннєвою соєю, а не товарною. Тим паче нещодавно ми інвестували в сучасні поливні системи, а отже з’явилась можливість поливу, що також мінімізує ризики.
Ви відмовилися від виробництва насіння цукрового буряку. Чому?
— У радянські часи Лебединський насіннєвий завод виробляв насіння цукрового буряку. У Союзі існувало всього п’ять таких підприємств, три з яких — на території УРСР. Однак ще в 90-х стало зрозуміло, що українська селекція цукрового буряку неконкурентна. Світові селекційні центри - KWS, Syngenta, Sesvanderhave мають свої заводи, і наші потужності їм не потрібні. Ми патріоти, але, як би нам не хотілося, факти — річ уперта. Тому, коли українська селекція перестала бути затребуваною ринком, нам довелося переорієнтуватися на інші культури. Але це не означає, що ми зовсім відмовилися від цукрового буряку. Просто на певному етапі компанія переключилася з виробництва насіння цієї культури на дистрибуцію продукції Sesvanderhave, одного з лідерів у цьому сегменті. Доля ринку LNZ Group в структурі продажів насіння цукрового буряку за п’ять останніх років зросла з 32 до 41 відсотка.
Що допомагає конкурувати на європейському ринку? Ціна?
— Звісно, ціна має значення. Собівартість виробництва насіння в Україні нижча. Але потрібно розуміти, що, крім ціни, величезна увага приділяється якості. Європейські стандарти суворі. І тут ми маємо перевагу. В нас є всі складові для забезпечення процесу виробництва насіння: земля, обладнання, люди. Діє контроль якості на всіх етапах. Скажімо, по насінню коріандру будь-яке господарство може дійти до 99% чистоти, але з тим обладнанням, яке є у нас, ми маємо 99,85%. Оці останні відсотки чистоти є ключовими для того, продаси ти, наприклад, в Німеччині, чи не продаси, і по якій ціні. Не буду хвалитись, але ми порівнювали свої зразки з румунськими, то наші були кращі. В ЄС дуже прагматично підходять до вибору постачальника насіння. Лише співвідношення «ціна/якість». І неважливо, чи ти з України, чи з іншої держави. Якщо ти потрапляєш в базу даних у Німеччині як надійний постачальник, з часом не ти розсилатимеш пропозиції, а пропозиції робитимуть тобі.
Оцінити ринок
Ви готові інвестувати далі?
— Ми відчуваємо, що ще не вичерпали потенціал свого росту. За динамікою розвитку показника Debt/EBIDTA і стабільністю DSCR LNZ Group входить до лідерів галузі. Коефіцієнт боргового навантаження до прибутку становить 0,28, у той час як деякі агрохолдинги вважають коефіцієнт "2" хорошим результатом. Це говорить про те, що ми заробляємо достатньо, щоб робити інвестиції у поступовий розвиток.
Про які перспективні проекти йдеться?
— Є інфраструктура, яку бажано дозавантажити. У пріоритеті ми хочемо бути присутні у Вінницькій та Хмельницькій областях. Якщо подивитися на карту — Сумщина є, центр України є, логіка вказує на наступну точку росту у західному напрямку. По дистрибуції — це збільшення кількості філій та розширення портфоліо. І, звісно, розвивати виробництво насіння — те, з чого ми почали.
Чи будете розвивати елеваторний напрям?
— У Шполянському кластері маємо потужності на 74 тисячі тонн одночасного зберігання, у Сумському — 90 тисяч тонн. У планах — збудувати елеваторний комплекс на Сумщині, в Білопіллі. Придбали земельну ділянку, провели комунікації, виготовили проект під залізну дорогу. На цьому зупинилися. Поки не побачимо, що ситуація в країні стабілізувалася, не робитимемо інвестиції, окупність яких важко прораховувати. Перенавантажувати боргову складову, щоб не вистачало обігових коштів, не будемо.
Якою на вашу думку повинна бути аграрна політика уряду?
- Ідеальнішого, ніж та система оподаткування, яка є для сільськогосподарських виробників, в нинішніх умовах нічого не придумаєш.
Тим не менше уряд планує змінити податкову політику в аграрній сфері, взяти хоча б намір скасувати спецрежим ПДВ…
— Все йде до того, і ми готуємося. Наш рівень дозволить нам адаптуватися. Але ми дивимося на дрібніших колег — у них будуть проблеми…
На які показники LNZ Group планує вийти в цьому році?
— Ще рано робити висновки, але в цілому на рік дивимося обнадійливо. Через девальвацію деякі статті витрат зменшилися. Плюс — ми самі себе забезпечуємо насінням найкращої якості, ще й за чи не найнижчою на ринку ціною, так само отримуємо ЗЗР. Така синергія дає результат. Водночас бачимо падіння цін на світових ринках на зерно. Це матиме негативний результат для сільгоспвиробників. Ми намагаємося не продавати врожай у сезон збирання, робимо це після нового року, коли прокидаються ринки. Цією стратегією йдемо і далі.
Спілкувався Євген Пилипенко.
Дмитро Кравченко
Народився 19 грудня 1974 р. в с. Матусів Шполянського р-ну Черкаської обл. Закінчив Київський національний аграрний університет за спеціальністю «Економіка підприємств». На прикладі Лебединського насіннєвого заводу захистив дипломну роботу «Стимулювання збуту та просування продукції», яку застосував на практиці, створивши та очоливши в 1996 році відділ маркетингу. В 2001 р. призначений на посаду заступника директора з комерційних питань. Через рік обійняв посаду голови правління ВАТ «Лебединський насіннєвий завод». З 2009 р. — голова наглядової ради LNZ Group.
LNZ Group — диверсифікована агропромислова компанія.
Об’єднує 31 агрофірму в Черкаській та Сумській обл. Земельний банк — 55 тис. га. Спеціалізується на вирощуванні зернових і технічних культур, тваринництвом. Має власні елеваторні потужності. Розвиває напрям насінництва, забезпечуючи гібридизацію і доведення сировини до стандартів на двох насіннєвих заводах у Лебедині (Черкаська обл.). Співпрацює зі світовими лідерами галузі Syngenta, KWS, DuPontPioneer, Monsanto, EuralisSemences, Limagrain, SAATBAU. Входить до десяти найбільших дистрибуторів України, постачаючи насіння, ЗЗР і мікродобрива. Десять представництв групи охоплюють 19 областей, працюють 3 логістичні центри, митний склад.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
