Дитина так малювати не може, – черкащанка про участь у міжнародному конкурсі в Брюсселі

18 листопада 2018, 21:23

Дитина так малювати не може, - черкащанка про участь у міжнародному конкурсі в Брюсселі

Хист до малювання черкащанка Ольга Собченко отримала від матері та бабусі. У 12 років її роботу відправили на конкурс у Черкаси. Звідти надійшла відповідь: "Дитина так малювати не може". До участі роботи не допустили, пише "Gazeta.ua".

- Я розплакалася і на два роки кинула малювання. Відтоді конкурсів боялася страшенно, — розповідає 18-річна Ольга Собченко. У вересні цьогоріч на міжнародному конкурсі в Брюсселі її картина зібрала найбільше відгуків.

Ольга навчається на другому курсі факультету соціальної роботи і мистецтва Черкаського національного університету.

— Конкурс присвятили 100-річчю закінчення Першої світової війни. Найбільші бої відбулися саме на території Бельгії. Організатори задумали запросити 18-річних людей з країн, які брали участь у війні. Вони мали створити щось на воєнну тему, — розповідає Ольга. — У Бельгію прилетіла без особливих сподівань. Нас поселили в готелі. За всіх учасників заплатили їхні країни, лише за мене — батьки. Організатори дивувалися, обіцяли компенсувати витрати, але досі цього не зробили.

У Брюсселі журналісти писали репортажі, режисери знімали фільми, художники малювали картини. Я написала руки — дві жіночі огортають чоловічу. Чоловіча — тендітна і тонка. Вочевидь належить піаністові. У важкі для Батьківщини часи пішов на війну. Жінка радіє, що дочекалася коханого.

- Мій батько був на Майдані. Його жорстоко побили беркутівці. Три дні ми не мали з ним зв'язку. Здавалося, мама посивіє. Після Майдану пішов добровольцем на війну. Звільняв Маріуполь, воював за Станицю Луганську, Широкине. Тоді ми боялися телефонних дзвінків. Уявляли, як зателефонують і скажуть, що тато загинув, - розповідає черкащанка.

— Тренер глянула на мою роботу і сказала: "А чого все таке депресивне? Нам би хотілося більше оптимізму". Картину виставили ледь не на ґанку. Мовляв, виставка розпочнеться з песимізму, а закінчиться світлими, життєрадісними роботами.

Місце було невдале. Світило сонце, зображення відблискувало. Треба було відійти на кілька метрів, щоб розгледіти намальоване. Я забилася в куточок, не ходила й не дивилася, що там відбувається. Аж раптом мені кажуть: "Твоя картина справила враження. Усі відвідувачі зупиняються біля неї й обговорюють лише її". Додому повернулася немов на крилах.

Зазначимо, що в майбутньому Ольга хоче малювати анімаційні ігри для Інтернету.

Гена Ш. сказав:

Нарешті, щось справді цікаве. Побільше такого! Мистецтво, наука, щось гарне – таке давайте!
А політику, автобуси і т.д. самі читайте.

Вгору