43-річний черкащанин Олег Скорик із позивним «Грек» став на захист України у перші дні повномасштабної війни, пройшов бої під Бахмутом, поранення та втрати побратимів. За особисту відвагу, самовідданість і хоробрість сержанта нагородили відзнакою Президента України.
Ще до повномасштабного вторгнення Олег пережив важкі особисті втрати. За кілька тижнів до подій 24-го лютого він втратив маму. Щоб попрощатися з нею, довелося терміново перервати роботу у Греції та прибути до рідної Черкащини. А вже за рік із життя пішов і його батько.
Військовий шлях 43-річного «Грека» розпочався у перші дні повномасштабного вторгнення. Після БЗВП він одразу потрапив до бойової бригади.
"Вперше, що таке війна я відчув під Бахмутом. Хоч тоді умови війни були не такими складними, як зараз, але напрямок уже тоді був дуже важкий. Втім, ми трималися з усіх сил: усі наші знали, за що стоять. І стояли. Майже два роки я провів у тому пеклі. Там же отримав і своє перше поранення. Банально — осколок. Два місяці був на лікуванні, але думками завжди залишався з хлопцями. Якось сумно було без них".
Наприкінці грудня 2024 року Олег приєднався до лав 152 окремої єгерської бригади. Це був непростий період для військової частини: бригада набирала спроможностей, інтенсивні бої, постійна напруга і складні рішення.
"Я вже навіть не порахую, скільки в мене було виходів. Я завжди був старшим на позиції, але паралельно допомагав і хлопцям на сусідніх. Коли ти на лінії, страх відходить на другий план. Ти тримаєш свою «точку» і маєш постійно розуміти, що відбувається навколо".
Про роль піхотинця Олег розмірковує так:
"Служба піхотинця передбачає безпосередній контакт із противником в умовах високої динаміки бойових дій. Ключове завдання — недопущення просування ворога за визначені рубежі оборони. Ураження противника значною мірою забезпечується застосуванням безпілотних систем, однак їх ефективність не є абсолютною і залежить від низки факторів: технічних обмежень до впливу засобів РЕБ та змін тактичної обстановки. У таких умовах піхота змушена переходити до безпосереднього вогневого контакту, вступаючи у стрілецький бій".
Чоловік пояснює, що критичною стає ситуація у разі викриття позиції противником. У такому випадку вона переходить у категорію пріоритетних цілей і піддається системному вогневому впливу без обмежень у часі та засобах. Застосовується весь наявний спектр ураження: від артилерійських систем до безпілотних комплексів, що забезпечують безперервний тиск і виснаження підрозділу.
"Останній раз, коли нашу позицію «спалили» і почали розбирати, ми з побратимом сховалися у кущах. Але він тоді, на жаль, загинув. Банально — від осколка. Йому було 33 роки. Вік Христа. У такі моменти дуже боляче. Бо це вже не просто хтось там далеко. Це людина, з якою ти ділив воду і їжу, говорив про найвідвертіше, ділився мріями і планами «якщо виживеш». Мені досі важко це згадувати".
Історія Олега не лише про бойовий шлях, а й про те, як війна змінює людину зсередини.
"Коли ти дивишся на тих, хто заходить на позиції, хто виходить, хто повертається, а хто — ні, ти вже по-іншому розглядаєш життя як таке. Людей. Слова. Вчинки. Дуже багато починаєш розуміти. І дуже швидко бачиш, хто є хто,- розмірковує військовий".
За особисту відвагу , самовідданість та хоробрість проявлені у боях, сержант Олег Скорик отримав відзнаку Президента України «Хрест бойових заслуг».
За інформацією пресслужби 152 окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
