Причина більшості конфліктів і непорозумінь - не так погані вчинки інших людей, як наші погані думки про них. І навпаки. Нам хотілося б відповідати винятково за те, що ми робимо і говоримо. Але доводиться відгрібати сповна за те, що інші від нас бачать, чують, і ще залежно від того, яку інтерпретацію цьому нададуть. Колеги підтвердять, що навіть звичайним «дякую» можна і похвалити, і облаяти, в залежності від контексту. Тож комунікація – штука непроста. Але й нефахівцеві зрозуміло, що найкращий спосіб не здаватися людиною, яка ходить із дулею в кишені – просто витягти руки з кишень.
Проте вже котрі за рахунком «інвестори» повторюють на Черкащині одну і ту саму помилку, самовпевнено вважаючи, що комунікація і роз’яснення своїх будівничих планів – марна витрата часу.
Минулої неділі "інвестори", які прийшли ощасливлювати місто Черкаси грандіозними хмарочосами в парковій зоні в Соснівці, одержали гарний урок: перш ніж щось проектувати чи будувати, варто комунікувати! Стати першим джерелом інформації про свій проект, спілкуватися з громадою, шукати прихильників свого проекту серед звичайних людей. І ділити мінімум надвоє обіцянки депутатів "усе швиденько порішати".
Громадські слухання щодо питання забудови Соснівки були короткими. Але якби агресію залу можна було б перетворити на електроенергію і пустити по дротах, проблема з енергоживленням країни була б вирішена.
Тепер очевидно, що «швиденько порішати» точно не вийде. І кожна нова спроба проштовхнути забудову Соснівки як благо для Черкас, якого місто чекало стонадцять років, генеруватиме новий негатив. Навіть якщо забудовник хмарочосів особисто відремонтує кожну яму на бульварі Шевченка і відновить театр, і залиже кожну рану, завдану мешканцям міста недолугою владою, довго-довго усім причетним до будівництва ще гикатимуться оті всі спроби «втюхати» громаді суперечливий проект.
Та хіба когось чомусь навчив досвід олігарха, чиї люди вже 1,5 року намотують кола навколо то однієї, то іншої районної ради, аби переконати місцевий люд дати добро будівництву птахофабрики?
З легкої руки прихильників доктрини «гроші люблять тишу», слово «інвестор» може взагалі перетворитися на лайку. Так і буде, якщо охочі щось створити чи побудувати і надалі вважатимуть, що роз'яснювати свої будівельні плани народу не потрібно, а при виникненні підозрілих запитань достатньо притримуватись перевірених "стратагем" на кшталт "якось проканає", або "рано чи пізно розсмокчеться".
Інвестування – це розміщення капіталу з метою отримання прибутку, а не благодійна діяльність. Будівництво житлового мікрорайону на місці лісу із запаморочливим краєвидом на Дніпро - не створення додаткового блага для Черкас, а вигідне забудовнику вкладення коштів. Тож інвестувати - це означає вкласти. Але якщо інвестор гратиме в мовчанку, замість «вкласти» наші люди чутимуть «вкрасти». І будуть праві!
