Дочекавшись сина з АТО, черкащанка пішла в зону бойових дій

31 січня 2020, 12:33

Волонтерка із Черкас Ольга Чудна - мама двох синів, дизайнерка та волонтерка. Каже, що на фронті знайшла себе та навіть не уявляє себе без армії у цивільному житті, - інформує "Армія Інформ".

Ольга Чудна волонтерила іще з 2014 року - відтоді, як син пішов захищати країну. Навчався Олексій на медика, але на початку війни узяв академвідпустку в університеті й пішов у зону бойових дій добровольцем. Коли Ольга дізналася про це - познайомилась із дівчатами-волонтерами та почала допомагати сама.

- Коли Олексій потрапив в оточення поблизу Слав'янська, то без їжі та води просидів із іншими бійцями не один день. Це дуже вплинуло на його фізичний стан, - згадує черкащанка.

Волонтерка розповідає, що попри діагнози лікарів та обмеженість у рухах хлопець поновив навчання. А вона пішла на фронт. Спершу підписала контракт із 43-ю окремою артилерійською бригадою.

— Стала зв’язківцем, чергувала у складі батареї. Ми завжди були готові до бою, постійно тренувалися. Але на другій лінії я не змогла - після ротації пішла на реабілітацію. У медичному центрі, коли йшла поверхом, помітила чимало "своїх" атовців. Думаю, їх присутність мені допомогла прийняти рішення - уже за кілька місяців я знову «побігла» на контракт, - зазначає жінка. 

Ольга пішла медиком у 72-гу окрему механізовану бригаду. Розповідає, що регулярно з іншого боку фронту їх "прострілювали", але до цього вона швидко зникла.

- З часом уже не боїшся, не здригаєшся, щораз заспокоюєш сім’ю, що все добре, - зазначає Ольга.

До початку війни волонтерка писала картини, тривалий час працювала дизайнером. На війні ж, каже, нема натхнення для цього.

- У мене є пензлі та акварелі, але у вільні хвилини я волію грати на гітарі. Найчастіше співаю пісні гуртів "Без Обмежень", "Океану Ельзи" та "Антитіл". Якраз вони зберігають віру в перемогу нашим бійцям у хаосі «зведення-розведення», - зазначає Ольга Чудна.

Волонтерка каже: медичний рюкзак завжди поряд і напоготові. Але сподівається що більше не буде потреби його використовувати.

- Знаєте, найбільша підтримка родини — коли тебе не відмовляють від якихось кроків, а просто чекають. Розуміють, гордяться, переживають і вперто вірять в тебе! Мої батьки та сини — саме такі. І я неймовірно вдячна їм за таку підтримку, - ділиться черкащанка.

Коментарі

Вгору