Чим загрожує селянам об’єднання територіальних громад

Любов Майборода, депутат Черкаської обласної ради:

- Альтернативи децентралізації влади ми сьогодні не маємо. Корумповані українські чиновники страшніші навіть за російські танки. Коли ми говоримо про децентралізацію, маємо констатувати, що радянська модель, яка існує у нас і досі, давним-давно себе вичерпала. Громадянин США, йдучи на вибори, отримує бюлетень, у якому він обирає 46 посадових осіб представницької і виконавчої влади. У штатах обираються судді, губернатор, прокурор, керівник податкової, шериф, керівник метрополітену, посадовець, який розпоряджається фінансами закладів охорони здоров’я та освіти і так далі. Це і є реальна децентралізація. Сьогодні як перший крок до реформи ми підтримали територіальну реформу. А те, наскільки вона стане реальною, залежатиме тільки від нас. Нам потрібні самостійні та спроможні громади, які відповідатимуть за стан доріг, школи, лікарні.

Валентина Коваленко, голова Черкаської обласної ради:

- Думка, що місцеве самоврядування гальмує реформи, – хибна. Як представник місцевого самоврядування я теж за реформи. Тільки не на формальному рівні. Зараз ми вже маємо перспективний план, обговорений з людьми. На минулій сесії якраз цього не було, тому я утрималася під час голосування. На сьогодні, до речі, вже десять областей схвалили свої перспективні плани об'єднання територіальних громад. І ще, давайте говорити відверто, – за останні 23 роки люди, особливо в сільській місцевості, позитивних змін не відчували. Можливо, тому й сьогодні таке ставлення до реформи – село затривожилося, чи буде воно існувати. Люди ставлять безліч запитань і більшість із них – відкриті, адже немає законодавчої бази. Але й часу не варто гаяти - щодо змін на селі вже «забалакано» 23 роки!

Олександр Лошков, депутат Черкаської обласної ради:

- Я їздив селами, які планується об’єднати у територіальні громади. Це козацькі села Золотоніського району. На всіх вічах, де я був, люди категорично виступали проти об’єднання. Це не бойкотування питання сільськими головами чи головами райрад. Самі громади, жителі сіл не хочуть цієї реформи, бо деякі з них уже мають негативний досвід подібних об’єднань. Свого часу село Шабельники було приєднане до села Дмитрівка, у результаті кількість населення в Шабельниках суттєво скоротилася. По трасі Черкаси-Золотоноша-Київ був козацький хутір, який приєднали до Піщаної сільської ради. Так от, раніше це було повноцінне село, а поїдьте сьогодні подивіться – будинок культури стоїть як пам’ятник розрусі, кількість населення скоротилася в рази. Люди вимагають доріг, реального автобусного сполучення, щоб їм повернули право використовувати ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані в межах їх села. Про яке наближення послуг до селян ми говоримо, коли у селах закриваються відділення «Ощадбанку», на черзі закриття й поштових відділень. Так, нам потрібні реформи і вони необхідні у всіх галузях нашого життя, але влада спочатку має повернутися обличчям до людей, а лише потім говорити об’єднання, терреформи і так далі. Ми маємо перемогти війну в країні, а потім займатися іншими питаннями.

Олексій Ющенко, представник «Самооборони майдану» в Черкаській області:

- Ми завжди чомусь починаємо спочатку їхати і лише потім задумуємося, куди нам їхати. Верховна Рада має взяти відповідальність на себе: провести реформу у бюджетній сфері, в оподаткуванні, а не примушувати нас брати участь у черговій політичній афері Президента. Ми як представники громадськості категорично проти прийняття рішення обласною радою про формування територіальних громад. Давайте якісно зробимо цю роботу, підготуємо область до реформи, дамо відповідь на питання економічного характеру. Ви уявляєте що ми отримаємо в результаті цієї реформи? Наприклад, сьогодні ми маємо трьох голів райдержадміністрації, які запустили свої щупальця в утримання районів. А тепер із трьох ми зробимо одного. У результаті цих змін ми отримаємо чергову хвилю народного протесту. Мені важко уявити, що хтось із депутатів облради, які голосували за це рішення, наважиться їхати у село і говорити – люди, знову голосуйте за мене.

Світлана Ковальська, голова села Балаклея Смілянського району:

- Сьогодні виникає питання: хто, з ким і як буде об’єднуватися. Є села, які ні з ким єднатися не хочуть. Хто хоче спробувати у цих умовах самостійно утримувати служби й установи села – нехай. Кожна реформа викликає суперечки. Сказати, що я вірю у те, що всі громади об’єднаються до кінця року - ні. Повірити, що влада до виборів прийме усі закони і зміни до Конституції, я теж не можу. Не вірю я й що приймуть зміни до Бюджетного кодексу. І я не хочу знову переживати як тоді, коли на сесії райради 2015 року ділили бюджет і нам давали лише 56% на утримання дошкільних навчальних закладів і закладів культури. Цих 56% закінчилися буквально через місяць-два. Мені цікаво, як ті сільські ради, які ще акцизу ніякого не мають, будуть далі утримувати навчальні заклади, що вони з ними робитимуть, куди їх передавати і яких бюджетних трансфертів можна чекати. Сьогодні кожна громада має мати шанс і вибір. Я вважаю, як є ті села, що хочуть об’єднатися – нехай об’єднуються. І ми зможемо на їх прикладі побачити, як це відбувається на ділі. Хто не хоче – нехай почекають. Але думаю, вони недовго чекатимуть, бо жити нема за шо. Думаю, нам сьогодні необхідно використати цей шанс, і спробувати змінити життя у селах на краще.

Любов Іллічова, голова села Дмитрівка Золотоніського району:

- Наші громади здебільшого всі проти такого об’єднання. Я розумію голів великих сіл – 5 тисяч населення, 6-7 мільйонів надходжень до бюджету, то я б і сама до таких сіл пристала б. Але коли трьох старців в одну купу намагаються згребти, та ще й одне село від другого за тридцять кілометрів, то повірте – з такого об’єднання ніякого толку не буде. Чуємо про те, що послуги будуть ближче. Які послуги? Закрили зберкасу, тепер я маю наймати машину та усіх своїх пенсіонерів у сусіднє село везти, щоб вони гроші отримали – то це вже послуги до нас ближче стали? Громади Золотоніського району проти об’єднання. Нехай об’єднується, хто хоче, і покаже нам, як може бути добре, і коли ми за два-три місяці побачимо, що їм дуже гарно, то може й самі об’єднаємося. Окрім того, ніхто ж не дає нам сьогодні гарантії, що ми завтра не прокинемося, а нас уже розподілили, як комусь захотілося. Ми не можемо бути у цьому певні, як і голова адміністрації та губернатор. Бо всі тут підневільні люди, а депутати обласної ради нас не чують, бо вони у селах не бувають і з нами не спілкуються.