Чигирин знову під загрозою радіації?

Що планує робити «Нібулон» біля Вітового?

Початок журналістському розслідуванню дав вельми цікавий лист, який роздобула редакційна розвідка. 15 лютого 2016 року (запам’ятаємо цю дату) на ім’я голови Черкаської ОДА надійшов лист від ТОВ СП «Нібулон» за підписом генерального директора підприємства (реєстраційний

№1818/3-16/50). Автор повідомив про наміри підприємства вести роботи біля села Вітове (село неподалік Чигирина) з відновлення функціонування пасажирського річкового транспорту.

«…У планах компанії розвиток пасажирського суднобудування та розширення в селі Вітове гідротехнічної споруди з метою пасажирського прийому суден. Наразі з цього питання ведуться перемовини та розробляється відповідна проектна документація», — йдеться у листі.

Власне, ідею доцільності відновлення пасажирського судноплавства по Дніпру «Нібулон» відстоює давно.

Щоб пустити пасажирський транспорт, треба розчистити русло. Торік під час інвестиційного форуму Черкащини-2015 керівник підприємства заявив про наміри пустити по Дніпру пасажирські швидкісні кораблі, спроектовані на суднобудівних заводах компанії «Нібулон». Також він говорив, що задля цього необхідно розчистити русло Дніпра. А це можливо тільки при втіленні спеціальної програми і за обов’язкової участі держави.

Ідея відновити пасажирське судноплавство, як на мою думку, не тільки абсолютно правильна, а й дуже актуальна. Зрозуміло, що для підприємства — одного з вітчизняних лідерів у справі вирощування зерна, дуже важливо розвивати і річкові вантажні перевезення. Адже транспортування зерна водним шляхом автоматично зменшує навантаження на автотранспорт і автомагістралі країни, скорочує кількість шкідливих викидів у атмосферу.

Однак навіть і в цій бочці меду є своя ложка дьогтю. І це мул, у нашаруваннях якого може бути радіація.

Говорять, але не показують?

Повернімося до листа. В ньому гендиректор повідомив голові ОДА, що підприємство «розробляє проект і веде перемовини». На офіційному сайті ТОВ СП «Нібулон» я знайшов цікавий документ — «Заяву про наслідки діяльності», датовану 18 серпня 2015 року. А в ньому мова йде про проект проведення «Днопоглиблювальних робіт на лімітуючих перекатах в Дніпровському і Дніпродзержинському водосховищах», який дозволить «збільшити вантажопотоки на Дніпрі та підвищити конкурентоспроможність внутрішніх водних шляхів у порівнянні з іншими видами транспорту».

Цитую документ: «…Проектом передбачено створення 11 берегових відвалів донних ґрунтів у прибережній смузі Дніпровського, Дніпродзержинського та Кременчуцького водосховищ з подальшим використанням їх у формуванні берегоукріплюючих споруд загальною довжиною біля 22 км, що дозволить мінімізувати негативну дію вод по розмиванню берегів…».

Самого проекту у відкритих джерелах знайти не вдалося. Відповідно до чинного законодавства проекти, втілення яких може мати вплив на екологію, повинні обговорювати з жителями даної місцевості. Чому громадськості Черкащини не показують проект, про який говорять на різних рівнях?

Про вагу слова, яке «випало» з документа

Подив викликає і назва документа — «Заява про наслідки діяльності». Чинним законодавством, зокрема ДБН 2.2.1-2003, передбачено інший документ — «Заява про екологічні наслідки діяльності». Відповідно до п.4.1. згаданих будівельних норм він є юридичним документом щодо суті цих наслідків і гарантій виконання природоохоронних заходів із забезпечення безпеки навколишнього середовища на весь період здійснення планованої діяльності. У документі повинні бути відображені суттєві фактори, що впливають чи можуть впливати на стан навколишнього природного середовища з урахуванням можливості виникнення надзвичайних екологічних ситуацій; кількісні та якісні показники оцінки рівнів екологічного ризику та безпеки для життєдіяльності населення планованої діяльності, а також заходи, що гарантують здійснення діяльності відповідно до екологічних стандартів і нормативів; перелік залишкових впливів; вжиті заходи щодо інформування громадськості про плановану діяльність, мету і шляхи її здійснення; зобов'язання замовника щодо здійснення проектних рішень відповідно до норм і правил охорони навколишнього середовища і вимог екологічної безпеки на всіх етапах будівництва та експлуатації об'єкта планованої діяльності.

Тож чи не станеться так, що відсутність у назві документа слова «екологічні» в публікації у миколаївській газеті призведе до того, що підприємство потім не визнає цю заяву юридичним документом і відмовиться від своїх зобов’язань, якщо щось десь не складеться? Всім відомо, що в юридичному документі вагу має кожне слово.

З ким тривають переговори?

Тепер про перемовини, про які в листі до голови Черкаської ОДА повідомляв гендиректор «Нібулону». Цікаво, з ким і про що їх ведуть? Голова Чигиринської райдержадміністрації Володимир Клименко, як виявилось, досі у плани підприємства не посвячений:

— Відтоді, як я очолюю район, прислухаюсь до кожної думки і кожної пропозиції, і особливо до тих, які озвучують такі серйозні і важливі для району інвестори як «Нібулон». Та, на жаль, жодних пропозицій на вказану тему від підприємства не надходило. Якщо б такі пропозиції були, то було б і моє реагування на них, як керівника району.

Чиститимуть дно Кременчуцького водосховища чи ні?

Не менше запитань викликав ще один документ, який є у розпорядженні редакції. Це — «Висновок державної екологічної експертизи по матеріалах оцінки впливів на навколишнє середовище «Днопоглиблювальні роботи на лімітуючих перекатах в Дніпровському і Дніпродзержинському водосховищах» від 22 вересня 2015 року за №7-03/12-53, підписаний заступником міністра екології Світланою Коломієць.

Фахівці міністерства не тільки отримали документацію, що стосується оцінки впливу на навколишнє середовище планованого днопоглиблення головної водної артерії України, а й видали офіційний висновок. Зазначений висновок державної екологічної експертизи був наданий до Міністерства інфраструктури України.

Не менш тривожним є і те, що з наслідками згаданих робіт розробники проекту ознайомили тільки громадськість Миколаївщини, яка не приділила публікації належної уваги мабуть що через те, що наше Дніпро там не тече. У них своя судноплавна річка — Південний Буг.

А жителів Полтавщини, Черкащини і Дніпропетровщини, яких це теж би зацікавило, чомусь автори проекту залишили у невідомості.

Як випливає з тексту документа, заява про наслідки діяльності опублікована в комунальній газеті Миколаївської області «Рідне Прибужжя» від 20 серпня 2015 року. Її текст майже один в один збігається з текстом документа з такою ж назвою, що опублікований на офіційному сайті ТОВ СП «Нібулон». В обох документах фігурує Кременчуцьке водосховище як місце проведення днопоглиблювальних робіт. Зате у документі Мінекології «Висновок державної екологічної експертизи по матеріалах оцінки впливів на навколишнє середовище «Днопоглиблювальні роботи на лімітуючих перекатах у Дніпровському і Дніпродзержинському водосховищах», за підписом заступника міністра екології, Кременчуцьке водосховище не згадане. Тож у вже згаданому листі до голови Черкаської ОДА, написаному майже через чотири місяці після того, як Міністерство екології схвалило «Висновок», ідеться про «розширення в селі Вітове гідротехнічної споруди з метою пасажирського прийому суден». А розміщена вона якраз на березі Кременчуцького водосховища.

То будуть вестись днопоглиблювальні роботи у Кременчуцькому водосховищі, чи ні?

Очевидно, що ясність у цьому питанні може і мусить внести «Нібулон». Це вимога віт­чизняного законодавства. Тим більше, що компанія завжди славилась своєю відкритістю, прозорістю і законослухняністю.

Чи є в дніпровському мулі радіація?

І наостанок, про радіоактивний мул. Екологи «Всеукраїнської екологічної ліги» (далі — «ВЕЛ») вважають, що частина радіонуклідів, які після чорнобильської катастрофи несли дніпровські води, осіли на дно ріки. З роками їх «законсервували» нашарування мулу. Вперше про радіаційний мул на дні Дніпра вони публічно заговорили, коли з’явилась ідея відновити будівництво Канівської гідроакамулюючої станції. Офіційний коментар «ВЕЛ» щодо цього опублікований на офіційному сайті «ВЕЛ» у матеріалі про наслідки будівництва та роботи Канівської ГАЕС:

«Регулярне забирання та випуск води Канівською ГАЕС може призвести до підняття з дна Канівського водосховища 5,3 млн. т донних відкладів та мулу з площі 25-35 км2, які містять акумульовані радіоактивні речовини (стронцій-90 та цезій-137). Це призведе до підвищення радіаційного фону води нижче за течією, і в першу чергу постраждає населення міста Канів. Вважаємо, що радіоактивний мул на дні Канівського водосховища є нічим іншим, як радіоактивними відходами, яким слід надати відповідний правовий статус відповідно до Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами».

Всеукраїнська екологічна ліга наполягає на врахуванні положень Закону України «Про ратифікацію Об’єднаної конвенції про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами».

Всеукраїнська екологічна ліга наполягає на врахуванні положень Закону України «Про ратифікацію Об’єднаної конвенції про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами», - йдеться у матеріалі про наслідки будівництва та роботи Канівської ГАЕС, розмішеному на офіційному сайті організації.

На сайті «Тексти org.ua» теж цитують думку екологів про те, що «над столицею покоїться небезпечний спадок чорнобильської трагедії — радіоактивний мул, кількість якого приблизно дорівнює 300 тисяч залізничних вагонів».

Скільки всього радіоактивного мулу лежить у Дніпрі, вочевидь, невідомо нікому. Так само як не зрозуміло, чи заражений радіацією мул у Кременчуцькому водосховищі, і якщо так, то наскільки?

У Міністерстві екології журналісту нагрубили

Що думають про гучні заяви незалежних екологів у Міністерстві екології, встановити не вдалося. Чиновниця, яка підняла слухавку у відділі поводження з відходами департаменту екобезпеки Міністерства екології, відправила журналіста подалі, грубо обірвавши сеанс телефонного зв’язку, заледве почувши запитання про радіоактивний мул у Дніпрі.

Як поводитись із радіоактивним мулом?

Про те, як треба поводитись із річковим мулом, вийнятим при розчищенні дна ставків та русла річок, розповів заступник начальника Черкаського регіонального управління водних ресурсів Владислав Бондаренко:

— Поводження з мулом — це ціла наука. Найперше, що необхідно зробити, це провести лабораторне дослідження його складу. Якщо за результатами дослідження мул підходить як добриво, його вносять на поля. Але якщо у його складі є небезпечні речовини, чи є радіація, то його необхідно складувати на спеціальних майданчиках зі спеціальним зонуванням та суворим дотриманням вимог спеціальної технології.