Часто, коли починаються розмови про сучасний транспорт для міста, люди починають згадувати про електробуси. З електробусами зараз експериментують в усьому світі, лідером по їх кількості є Китай. Вони з'являються в країнах Європи, має один електробус і Україна.
Для того, щоб зрозуміти, в чому проблема запровадження електробусів на міських маршрутах, потрібно розібратися у їх видах. На сьогодні можна виділити 2 основних типи електробусів - з нічною зарядкою та із зарядкою на проміжних станціях. Часто виділяють ще третій вид - з динамічною зарядкою, але по своїй суті це тролейбус, в який поставили акумулятори, однак це швидше тролейбус, тому його тут не розглядатимемо.
Ідея електробусів з нічною зарядкою - доволі непогана, але такий вид - не дуже розвинений у світі. Причина в тому, що для роботи впродовж цілого дня для них потрібно ставити багато батарей, які мають велику масу. Це зменшує коефіцієнт корисності таких машин, адже тоді вони не можуть взяти велику кількість людей. Також для одночасної зарядки великої кількості електробусів потрібне підведення великих потужностей електромережі. Зарядити велику кількість електробусів через звичайну електромережу попросту не вийде.
Електробуси із зарядкою на проміжних пунктах - більш поширені. На кінцевих або на певних зупинках розміщують пункти зарядки, і коли електробус під'їжджає для посадки-висадки пасажирів, то піднімається пантограф і електробус заряджається. Такий вид зарядки має класний вигляд, однак на практиці теж не все так радісно.
Пункти заряду вартують немалих коштів, також потрібне підведення потужностей (простого кабеля від стовпа недостатньо), та й за час перебування на зупинці такі електробуси не завжди встигають зарядитися. Ще одним мінусом таких електробусів є збільшений ризик виходу акумуляторів з ладу, адже заряд відбувається за короткий проміжок часу і під високою напругою.
І тепер напевне головне - ціна.
Єдиний український електробус Електрон Е19101 придбаний містом Львів у 2016 році вартував 9 мільйонів. В той час звичайний тролейбус коштував 5 мільйонів, а автобус - 3.5 мільйона. (ціни взяті із закупівель Львовом транспорту виробництва Електрону).
Підсумовуючи зазначу, що поки використання електробусів на міських маршрутах є недоцільне, адже потребує великих вкладень в інфраструктуру, до того ж, сама технологія електробусів поки є "сирою".
P.S. Зараз в містах України почав з'являтися новий вид транспорту, який дехто також називає електробусом - тролейбуси з автономним ходом і динамічною підзарядкою.
Суть цього виду транспорту полягає у в тому, що зовні звичайний тролейбус може їхати певний час без дротів (контактної мережі), а заряджається під час руху від звичайних тролейбусних ліній. Використання такого виду транспорту не потребує вкладень у спеціальну інфраструктуру, навчання кадрів. Навіть після виходу з ладу батарей (які є доволі вартісним елементом) такий тролейбус можна використовувати як звичайний. Однак потрібно розуміти, що в довгостроковій перспективі прокладення повноцінних тролейбусних ліній є економічно вигіднішим, ніж закупівля таких тролейбусів.
На мою думку, місту Черкаси потрібна певна кількість таких тролейбусів (20-30% від загальної кількості) з автономних ходом не більше 8 кілометрів на випадок проблем із контактною мережею (обриви, відключення) та об'їзду ділянок дороги з перекритим рухом. До того ж, такого автономного ходу на 8 кілометрів цілком достатньо, щоб забезпечити рух транспорту на випадок проблем з приватними перевізниками.
Наразі тролейбуси з автономним ходом працюють у Рівному, Дніпрі, Чернівцях, Краматорську.
