Аварія на Чорнобильській АЕС - найбільша ядерна техногенна катастрофа в світі, яка сталася в ніч з 25 на 26 квітня (о 1:23) 1986 року. Під час планового відключення реактора, що тривало 20 секунд, різко стрибнула напруга в 4-му енергоблоці АЕС, внаслідок чого стався тепловий вибух, який призвів до жахливих наслідків.
Укрінформ підготував інфографіку приурочену до 30-річчя Чорнобильської катастрофи.
У результаті вибуху були зруйновані активна зона реактора і покрівля четвертого і машинного залу. В атмосферу потрапило 190 т радіоактивних речовин. Вісім з 140 т радіоактивного палива реактора опинилися в повітрі. Інші небезпечні речовини продовжували покидати реактор у результаті пожежі, що тривала майже два тижні.
Головні причини катастрофи:
- проведення недостатньо правильно підготовленого електричного експерименту;
- низький рівень культури операторів, керівництва як станцій, так і міністерства електрифікації в цілому в галузі ядерної безпеки;
- недостатній рівень безпеки графіт-уранового реактора РБМК-1000;
- помилки персоналу.
Аварія призвела до радіоактивного зараження в радіусі 30 км. Забруднена територія площею майже 160 тисяч квадратних кілометрів. Постраждали північна частина України, Білорусія і захід Росії.
Жахливі наслідки аварії на ЧАЕС
Відразу ж після катастрофи загинула 31 людина, а 600 тис. ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожеж і розчищенні, отримали високі дози радіації.
Оцінена колективна доза зовнішнього опромінення населення Прип’яті складає 500 людино-Зв. Оцінена колективна доза зовнішнього опромінення всього населення 30-км зони (за винятком Прип’яті) складає 640 людино-Зв. Щільність випадінь ізотопу 137-Cs чорнобильського походження, яка перевищує 37 кБк на кв.м, зареєстрована на приблизно 48400 кв.км. забруднених територій України, де переважно у сільських населених пунктах проживає більш як 1,45 мільйонів жителів. Середні дози зовнішнього опромінення для різних територій оцінені у інтервалі 1.4-15 мЗв для 1986 р., 3.8-40 мЗв для перших 20 років після аварії, та 5.2-55 мЗв для 70-ти річного періоду після аварії.
У жителів забруднених районів, а також у всіх, хто брав участь в ліквідації наслідків аварії, виявили схильність до катаракти, серцево-судинних захворювань, зниження імунітету. Крім того, було доведено, що опромінення невеликими дозами радіації може викликати тривожність та агресивність і впливає на психіку людей та, особливо, дітей.
Зараз вважається, що найбільш розповсюдженою хворобою, викликаною викидом радіоактивних речовин в Чорнобилі, є рак щитовидної залози та лейкемія. Окрім того, говорять про збільшення кількості випадків вроджених патологій у дітей, а також про підвищення рівня дитячої смертності на забруднених територіях, хоча конкретних статистичних підтверджень цьому немає. Йшлося також про частішання випадків народження дітей із синдромом Дауна.
Також внаслідок аварії на ЧЕС постраждали 5 120 км² сільгоспугідь та 4 920 км² лісів. У 1986 році було евакуйовано близько 11 6000 осіб, виникла проблема будівництва додаткового житла для евакуйованих. У 1986-1987 роках для переселенців було побудовано приблизно 15 000 квартир, гуртожитків для понад 1000 осіб, 23 000 будівель, приблизно 800 закладів соціальної та культурної сфери. Замість відселеного міста Прип’ять для персоналу ЧАЕС побудовано місто Славутич.
Безвідповідальність керівництва СРСР
Перше офіційне повідомлення в СРСР зробили аж 28 квітня під тиском міжнародної спільноти, але і в ньому майже не повідомлялось про масштаби проблеми. Склалось враження, що загрози немає, а проблема локальна. Всі іноземні ЗМІ розповідали про небезпеку, викликану Чорнобильскою аварією: американський часопис «National Geographic» - репортаж «Довга тінь Чорнобиля»; у вечірніх новинах «News Tonight» телеканалу «ABC» - репортаж з «мертвої зони» про переселенців; швейцарська газета «Berner Zeitung» – саркастичний матеріал «Забагато брехні». Щодо радянської преси, то вони майже нічого про це не говорили. Хоча саме в цей час у всіх містах СРСР готувались паради і демонстрації з нагоди Дня міжнародної солідарності трудящих.
1-го травня 1986 року мільйони людей вийшли на демонстрації. У Києві на Хрещатику діти в національних костюмах, вдихаючи радіоактивний чад, танцювали, милуючи око партійних бонз на трибунах. «Золотих» же їхніх нащадків було спішно відправлено якнайдалі від біди.
Офіційна медицина героїчно мовчала майже два тижні. Нарешті міністр охорони здоров’я УРСР А. Романенко вибухнув рекомендаціями: закривати кватирки та витирати ноги. Його убогий виступ спровокував ще більшу паніку.
Радянське керівництво не могло придумати нічого іншого, як приховати інформацію про катастрофу. Ось один із таємних документів:
«Розпорядження Третього головного управління Міністерства охорони здоров’я СРСР від 27 червня 1986 р. «Про посилення режиму секретності під час виконання робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС»: «(…) 4...Засекретити відомості про аварію. 8. Засекретити відомості про результати лікування. 9. Засекретити відомості про ступінь радіоактивного ураження персоналу, який брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.», - начальник третього головного управління МОЗ СРСР Шульженко.
Програма ліцвідації ЧАЕС
Верховна Рада України затвердила програму виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС. Згідно з нею, ЧАЕС буде повністю ліквідована до 2065 року. На першому етапі, з 2010 до 2013 рік, ядерне паливо буде вилучено з АЕС і переміщено в довгострокові сховища.
З 2013 по 2022 рр. буде проходити консервація реакторних установок. З 2022 до 2045 рр. експерти будуть чекати зниження радіоактивності реакторних установок, а з 2045 до 2065 рр. установки демонтують, а місце, на якому була розташована станція, - очистять.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
