Днями юристи-практики Черкаського Національного університету ім. Богдана Хмельницького взяли участь в черговому засіданні дискусійного навчального клубу, започаткованого кандидаткою історичних наук, доцентом кафедри інтелектуальної власності та цивільно-правових дисциплін Наталією Поповою. Її арт-бранчі за філіжанкою кави набувають все більшої популярності серед студентської молоді, яким не є чужим інтелектуальне зростання.
Такі зібрання привертають увагу й цікавих гостей. Так, цього разу зустрітися з допитливим студентством погодився відомий своїми протестними перфоменсами, яскравими творчими акціями та інсталяціями черкаський митець Олександр Дувінський. Нещодавно він знову втрапив «в історію», ставши одним із героїв публікацій багатьох популярних світових ЗМІ та на доданок фігурантом кримінального розслідування. Тож у молодих людей з’явилась унікальна нагода почути цю історію з перших вуст. А по ходу, ще й подискутувати на конкретному прикладі, чим по суті є сьогодні вуличне мистецтво, і що можна вважати вандалізмом по відношенню до нього. З естетичної точки зору та з суто правової.
Мова під час Арт-бранчу йшла про одну із численних антивоєнних вуличних картин всесвітньовідомого британського художника Бенксі, який залишив її на фасаді згорілого внаслідок артобстрілів будинку в Гостомелі. Зображення в стилі стріт-арту митець намалював на жовтій стіні поряд із понівеченим пожежею вікном. На графіті - жінка в банному халаті і протигазі, яка тримає в руках вогнегасник. Звідти походить і назва твору - «Жінка з протигазом».
2 грудня цю картину було зрізано та акуратно запаковано. Безпосередню участь в цьому процесі брав черкаський митець Олександр Дувінський.
Як стверджує Олександр, у тих, хто був разом з ним, і врешті отримав підозру від правоохоронців по факту пошкодженого майна, на меті було лише вберегти унікальний твір Бенксі. Була також ідея продати роботу через аукціон та таким чином допомогти ЗСУ. Власне кажучи, ніхто не розраховував на той гучний скандал, який здійнявся після поширення інформації в ЗМІ та після заяви, що надійшла до правоохоронних органів від голови Гостомельської ОВА.
Олександр вважає, що зроблене точно не можна назвати перфоменсом. Вандалізмом – також.
"Картину Бенксі створив на тлі вщент спаленого росіянами військового містечка. І графіті Бенксі там мало сенс лише у прив’язці до цього страшного простору. Якщо це графіті вирвати з контексту, воно втрачає сенс і взагалі саму важливість повідомлення художника суспільству,- пояснює Олександр.- Це містечко французька будівельна фірма з екологічного демонтажу мала знести. І мала на те офіційні дозволи. Про демонтаж я дізнався від колосальної, інтелектуального масштабування, людини, з якою був знайомий ще з часів Майдану. Напередодні війни Сергій приїхав до мами в Україну з Торонто. І коли в інформаційному просторі тільки почалася гойдалка версій щодо того, чи буде ця війна взагалі розпочата, вирішив вже не повертатись. Приймав участь в обороні Києва, боронив його кордони, активно і потужно волонтерив. Для мене ця людина є безперечним авторитетом, якій я довіряю. Так от, Сергій мав контакти спеціалістів французької фірми, яка взяла підряд на демонтаж будинків в Гостомелі. Від нього й дізнався, що на початку грудня відбудеться демонтаж будівлі з відомим малюнком Бенксі. Розповів він мені про це не просто так. Бо всіх цікавило - чи можна зняти зі стіни малюнок, не ушкодивши його. Сам малюнок було зроблено Бенксі на пінопласті, яким свого часу було утеплено невеличку частину будинку. Звісно, я погодився допомогти. Поїхали в Гостомель великою командою. Попутно хлопцям-воякам у Київ в 95-ту бригаду ми передавали пікап. Я благополучно зрізав малюнок, ми його дуже обережно запакували. До того ж весь процес фільмували два професійних оператори. Тобто, все було зроблено відкрито, буквально на очах місцевих. Без пафосу. Але… До нас підійшли нацгвардійці, які викликали наряд поліції. Додатково автоматників спрямував голова місцевої військової адміністрації. Казус полягав у тому, що перед очима правоохоронців стояла згоріла руїна і їм насправді було не зовсім зрозуміло, що саме піддали так званому акту вандалізму. Далі були допити. І почався страшенний суспільний хейт".
Цікаво, що у цей самий день, але надвечір, правоохоронні органи вручили підозри й гостомельським чиновникам. Чи був тут збіг обставин і чи не стали дії з демонтажу графіті Бенксі певним каталізатором для того, важко сказати напевно.
"Наші дії з демонтажу малюнку Бенксі, дозволили виявити кричущу ситуацію,- продовжив розповідь Олександр. — Прикметно, що вже ввечері 2 грудня, після наших допитів, слідчі з Ірпеня вручили три підозри голові ОВА Гостомеля, який власне й написав заяву на нібито скоєний нашою групою акт вандалізму. Коли почався розголос про нас вже в міжнародному вимірі, на поверхню вилізло інше, цілком корупційне мабуть. Стало відомо, що півроку люди, що залишились в Гостомелі і мешкають в страшних умовах у підвалах та руїнах, ще з літа не можуть оселитись в подарованому поляками модульному містечку. Це така дуже показова окрема історія".
Навколо історії з малюнком Бенксі та на тлі розмов про начебто вандалізм, скоєний Олександром Дувінським у тому числі, виникає логічне з юридичної точки зору питання – кому ж належить цей малюнок ?
І ось тут на поверхню випливає таке, що має всі шанси стати яскравим прикладом в підручниках з юриспруденції.
"Пінопласт, на якому було зображено графіті Бенксі, належить власнику квартири, який свого часу утеплював своє помешкання, — розмірковує Олександр, — Він до речі, як виявилось, звертався до влади з проханням зберегти зображення. Та отримав від голови ОВА заборону самостійно розпоряджатися фактично своєю ж власністю. Ситуація насправді дуже заплутана тонка і щемлива. Сам будинок, як з’ясувалось, належав військовій частині. А тоді скажіть, штукатурка, яка була нанесена на частину будинку (до речі, без дозволу), на пінопласті належала кому? Автору Бенксі? Власнику зруйнованої вщент квартири ? Чи українській владі? Отже, ця справа має всі шанси стати знаковою для адвокатів і називатись казусом Бенксі".
Іншим логічним питанням є питання про цінність цього вуличного графіті. Тут, на думку, Олександра Дувінського велику роль відіграє міф створений навколо своєї особи самим художником . А Бенксі, який працює анонімно, вдалося створити дуже потужний піар. Унікальність Бенксі підігрівається його міфічністю. Безперечно, Бенксі піднімає у своїй стріт-арт творчості надважливі теми. Виступає проти війни та будь-якого насилля, він - за збереження довкілля, проти експлуатації дитячої праці, тощо.
"Якби якийсь напис на паркані було зроблено, наприклад, Ейнштейном, то якби його кваліфікували? Тоді мабуть і цінність споруди, і її стін підвищилась би у кілька разів, — розмірковує гість Арт-бранчу. — Але вуличне мистецтво певною мірою є протестним, навіть дещо хуліганським. Звісно, важко уявити, щоб Бенксі бігав по нашим інстанціям за дозволом, аби щось там намалювати. Це вже був би не стріт-арт".
Було б добре долучити до резонансної справи самого Бенксі. Саме він мав би зазначити, наприклад, - чи було порушено його авторські права.
"Поки що знаю, що ми лише підняли ціну на роботи цього художника і добряче попрацювали на його міф", — переконаний Олександр.
Як підсумувала по закінчені цікавої дискусії Наталія Попова, на законодавчому рівні в Україні, на жаль, не має точних визначень щодо стріт-графіки, тегів, графіті, тощо. І саме тому, так важко розібратись, де саме простягається тонка межа між мистецтвом і вандалізмом. Що є законним і що ні. За її словами, у законі, який регулює питання авторського права, ці речі поки що невиокремлені. Там, лише зазначається, що список стилів вуличного арту не є вичерпним.
Тетяна Балякіна
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
