“Секретутка, кавоварка та менструальниця”: як це – працювати у Черкасах, маючи груди і стрункі ноги

27 листопада 2020, 12:00

Станом на 2020 рік серед усіх працівників Черкаської області 55% - жінки. Попри це сексизм і гендерна нерівність у колективах - не пережитки минулого, а сучасні реалії роботи черкащанок. 

Журналісти “Про все” зібрали сім історій жінок, які обіймають різноманітні посади, мають відмінні цілі в житті, але страждають від одного й того ж - сексизму та знецінювання їхньої роботи. 

25 листопада у світі відзначали День усунення насильства проти жінок. Психологи наголошують: окрім фізичного і сексуального насильства, щоденними також є психологічне та фінансове насильство. І відбуваються це щодня.

Хоч у ХХІ столітті про гендер і рівність знає більша частина населення України, деякі з наших героїнь вирішили не називати свої справжні імена та прізвища. Пояснюють так: до того, що їх називають “менструальницями”, вони звикли. Однак не хочуть допустити, щоб колеги-чоловіки вважали, що вони жаліються і проявляють слабкість “як дівчатка”. 

«Мужчина розпитав, які секс-іграшки мені подобаються, як я ними користувалася і “де вони були”. Потім запропонував випробувать іграшку й мене за прилавком”, - Анастасія, 27 років, продавчиня у секс-шопі 

На свою роботу черкащанка не скаржиться - каже, що їй подобається консультувати людей і допомагати їм урізноманітнювати життя. 

- До нас лише надходить культура правильного ставлення до сексу. Молодь майже не соромиться і знає, що потрібно. Але люди, віком 40+, часто приходять, червоніють і виходять. Рідко, коли повертаються, - каже Анастасія.

Інцидентів, коли на дівчину морально, сексуально чи фізично тиснули, майже не було. Але зазвичай вони діляться на два типи.

- З чоловіками усе просто: зазвичай вони запитують про декілька іграшок, які сама використовувала. Я консультую, показую, як працюють іграшки. Вони їх крутять у руках, а потім пропонують заплатити вдвічі більше, якщо я випробую іграшку на собі на їхніх очах. 

Однак інцидентів, які провокують жінки, значно більше. 

- Бувають люди, які забігають у магазин, починають кричати, як я виховую молодші покоління, що я займаюся проституцією. Так покричать хвилини дві, а потім тікають. Іще вони дуже червоніють і кричать або в підлогу, або дивлячись прямо в очі - подивитися на девайси дуже соромляться, - ділиться спостереженнями Анастасія.

“На співбесіді у мене тричі уточнили, як я ставлюся до допомоги керівництву в інтимних питаннях”, - Олеся, 32 роки, секретарка

За 10 років професійної роботи особистого помічника Олеся тричі чула уточнення, чи готова вона допомагати у “нестандартних” питаннях керівництву. 

- Коли я вирішила знайти першу роботу, мені було 20. Я росла на фільмах про секретарок, які починали романи зі своїми керівниками, тому в мене були великі плани на майбутнє, - жартує Олеся. 

Коли дівчина прийшла на співбесіду, потенційного керівника не бачила. З нею розмовляв один із заступників чоловіка, який мав схвалити її. 

- Я тоді не підійшла за декількома критеріями, один із яких полягав у моїй “неприступності” - я сказала, що не така і робота й інтим для мене - різні речі. Мені навіть не обіцяли зателефонувать, просто попрощалися, - згадує черкащанка. 

Наступна співбесіда на посаду секретаря була у 24 роки. Тоді дівчина зрозуміла, що важливий не лише досвід, а й зовнішність. 

- Тоді я міцно здружилася з фоторедакторами і на фото зробила з себе дівчину модельної зовнішності, навіть додала собі один розмір до бюсте. Співбесіда була по телефону, у мене запитали майже відразу, на що я готова заради роботи. Я сказала, що на все, і почула: “інколи доводиться допомагати керівництву в інтимних питаннях. Звісно, це ваш час і робота”. Якось так звучало, ніби мені відразу запропонували працювати «секретуткою». Тоді, здається, на питання я не відповіла конкретно, але ми домовилися, що час покаже, і мене взяли на випробувальний термін.

Коли дівчина прийшла на очну співбесіду, їй відверто сказали, що розмір бюсту на фото відрізняється від реального. 

- Я думала, що мене не візьмуть на посаду секретаря, але ні. Я пропрацювала там два роки. “Допомагати” не довелося ні разу, - зізнається Олеся. 

Однак під час роботи дівчина неодноразово чула, як її відверто та позаочі називали “секретуткою”.

- Я могла занести каву в кабінет керівника, а в офісі вже казали, що ми там спимо, і всі «чули якісь звуки». Залишалася довше на роботі - розпускали плітки, що так я чекаю, коли звільниться місце для “любовних утіх”. Прийшла нафарбована чи з новою зачіскою - в очі жартували, що стараюся для директора, - згадує Олеся. 

Про здібності дівчини жартували здебільшого співробітники-чоловіки.Хоча навіть жінки компанії могли поза очі назвати дівчину “кавоваркою” та “секретуткою”. 

Втретє дівчина почула питання про “інтимну допомогу” пів року тому, коли шукала нову роботу.

- Я думала, що як і в попередньому випадку, важливо сказати “так”. Чи знадобиться, чи ні - неважливо. І коли це почула замдиректора (вона проводила співбесіду), то сказала, що працівники з такими моральними цінностями - не потрібні. І мені відмовили в посаді, але винна лише я, - розповідала Олеся.

Черкащанка зізнається, що у чоловіків, із якими вона працювала, про романи на роботі навіть не запитували нічого. Однак, коли брали на роботу дівчину, то питання про інтим було ледь не визначним. 

“Клієнт-чоловік приходить на масаж, лягає на спину і вивалює те саме місце”, - Ксенія, масажистка, 28 років

Стаж роботи Ксенії - 7 років. Вона - сертифікований спеціаліст і знає більше десяти видів масажу, які допомагають оздоровитися, відчути себе сильнішим, позбутися поганого самопочуття. Але допомагає лише жінкам. 

- Я не можу звинувачувати у сексизмі лише чоловіків - до моїх колег приходять жінки і очікують побачити мускулистого красунчика, який доведе їх до екстазу декілька разів. Насправді ж ми масажисти, а не секс-працівники, - обурюється Ксенія. 

Не працює з чоловіками черкащанка близько року. За її словами, не витримує ні фізично, ні морально. 

- Більшість клієнтів - ідеальні: охайні, ввічливі, без дивних фантазій. Але були декілька чоловіків, які доводили до істерики. Один такий замовив процедуру загального масажу тіла. У списку наших послуг прописано наперед, що послугу інтимного масажу ми не надаємо. І от він виходить з роздягальні, лягає на спину оголений і збуджений. М'яко кажучи, я здивувалася. А він усміхається аж до вух, киває на свій статевий орган і каже: “працюй”, - розповідає Ксенія. 

Ні пояснення про умови надання послуг, ні розмова і прохання забрати гроші й піти з сеансу не допомогли - довелося викликати охорону. 

- Коли його виводили з кабінету, він ким тільки не називав мене. І повторював, що знає, чим ми тут займаємось, і він “закриє цю конторку”. З його слів я зрозуміла, що мала надати повний пакет послуг секс-працівниці, а не розслабити м'язи спини, шиї, рук і ніг, - обурюється Ксенія.

Таких випадків за роки її роботи було близько десяти. Дівчина обурюється: вони відбувалися через сексуалізацію її сфери зайнятості у фільмах і книгах. І поки масажисток гратимуть дівчата “з третім розміром” і “ногами від вух”, а масажистів - “брутальні бодібілдери”,  подібне не припиниться.

“Мене не брали на роботу доти, поки я не принесла довідку про безплідність” - Ліза Кобальт, 23 роки, модель

Свою кар'єру дівчина розпочала у 20 років. Ліза розповідає, що для моделей це вже пізній вік. Однак їй пощастило - фізичні та зовнішні дані відповідали всім критеріям набору в український фотопроєкт. 

- Я підходила за всіма параметрами. Але мені все одно відмовляли, бо казали, що я молода і гарна - зараз підпишу контракт, а потім знайду собі чоловіка і через пів року піду в декрет. Я пояснювала, що не шукаю стосунків і хочу розвивати кар’єру, але це не діяло. Тоді зважилася на останній крок - зробила довідку про безпліддя. Заплатила в лікарні за печатку і підпис, принесла майбутнім роботодавцям на стіл. Після цього мене затвердили як одну з основних моделей. І дуже зраділи, що “буде без сюрпризів”, - розповідає фотомодель.

На сьогодні Ліза неодноразово брала участь у закордонних проєктах і розповідає, що такий страх спостерігає лише в українських роботодавців у модельному бізнесі.

“Мене намагалися зґвалтувати на роботі. Після цього я попросила відгул, щоб прийти у себе, а мені сказали звикати”, - Аня, 26 років, офіціантка 

Перший заробіток Ані - «генделик» майже у центрі Черкас. Туди дівчина влаштувалася у 16 років і пропрацювала майже два.

- Це зараз усі кав'ярні мають брендований одяг, але коли я працювала в «генделику», з одягу були шорти чи спідниця, майка і фартух. Чим коротший низ і більший виріз зони декольте - тим більша премія, бо це подобається чоловікам. Не дивно, що в той час мені на вулиці сигналили машини. Але мені все подобалося, - розповідає Аня.

У дівчини за роки праці в генделику про документи не запитували. Хоча черкащанка зізнається, що і приводу для цього не було.

- Я завжди була нафарбована, а зовні була схожа на повнолітню. І коли влаштовувалася  на роботу, сказала, що вже виповнилося вісімнадцять. Мене попередили, що я працюватиму з нетверезим контингентом, але мені потрібні були гроші, - пояснює дівчина. 

Випадок, який змусив її піти з роботи офіціанткою, трапився в 17 років. 

- Більшість днів крім великих свят у «генделику» було спокійно. Були і бійки, звісно, і погрози, і міліцію викликали, але майже з усім я справлялася сама - кого вигнати з бару, кому чимось пригрозить. Багатьох чоловіків, які приходили, я вже добре знала. Вони мене теж. І якщо мене не ляснули по сідниці разів із 10 за робочий день - то це сон, - розповідає Аня. 

Того вечора в барі сиділа незнайома компанія. Один із чоловіків почав чіплятися до офіціантки. Аня повела його в бік виходу, аби заспокоїти. 

- Я це робила сотні разів, все було нормально. А цей наче сказився - почав чіплятися, притискати мене до стіни, розпускав руки. На допомогу я покликала, але мене почули не з першого разу - дуже голосно грала музика, - розповідає черкащанка. 

Допоміг черкащанці один із відвідувачів бару - він відтягнув чоловіка й офіціантка змогла втекти у кімнату для персоналу. 

- Я там просиділа хвилин двадцять - мене трясло, я плакала. Дуже злякалася, якщо чесно. Вирішила піти до керівництва і відпроситися з роботи, взяти вихідний, щоб прийти у себе. Але за це прохання на мене почали кричати. Сказали, що я знала, де працюю і що мене тут чекає. Михайлович (ред. - колишній керівник Ані) сказав, щоб я до такого звикала, бо вже не маленька дівчинка, і вивів мене за руку в зал, щоб я працювала далі. Я при ньому ж зібрала речі й пішла додому, - згадує черкащанка. 

Зарплату дівчина отримувала за кожний тиждень роботи. Але гроші за останні декілька днів їй не віддали. 

- Колега передав, що мене “оштрафували” на зарплату, бо бар втратив клієнта. Справді зароблені гроші ніхто не повернув.

“Чоловіки сідають до мене в машину і починають молиться”, - Вікторія Тихановська, 36 років, таксистка

Водійський стаж Вікторії - більше десяти років. За своє життя вона змінила вже дві машини, отримала категорії водіння А і В. Але анекдоти про жіночі вміння за кермом переслідують її навіть у розмовах із колегами. 

- Це якесь прокляття Черкас, бо в інших містах я такого не зустрічала. Люди замовляють диспетчеру професійного водія з комфортним автомобілем. Я приїжджаю, клієнти мене помічають, сідають на лавку і кажуть: “викликайте іншого водія, чоловіка”. Хоча за всі роки за кермом у мене не було жодної ДТП, - обурюється Вікторія. 

Таксистка жартує, що інколи її машина перетворюється в храм. 

 Так роблять лише чоловіки. Вони сідають у машину, обов'язково пристібнуться, а потім з виразом вселенської біди починають хреститься. Або кажуть “з Богом”. Ніби смішно, а насправді така поведінка дуже псує настрій, - зізнається черкащанка. 

“Мені на ділові зустрічі казали одягати міні і блузку з глибоким декольте”, - Ірина, 33 роки, проєкт-менеджерка 

Про гендерну нерівність і сексизм Ірина чула від початку своєї кар'єри. В університеті з 20 студентів у групі було лише 4 дівчини. Викладачі часто казали, що це шанс для дівчат обрати нареченого, вийти заміж і не працювати. 

- Я мріяла про цю професію, пройшла з десяток тренінгів і курсів. Влаштувалася за професією через декілька місяців пошуків роботи. Але взяли мене в компанію через гендерні квоти.

Конкурувати довелося не лише з досвідченими колегами, а ще з одним претендентом на місце проєкт-менеджера. 

- В офісі у відділі проєктів було багато чоловіків, майже всі або одружені, або старі. А на місце того чоловіка, який звільнився, прийшли двоє практикантів - я і мій одногрупник, Діма. Почався жах, бо він був молодий і симпатичний, постійно жартував. У нього закохалися всі жінки з інших відділів, - розповідає Ірина. - Нас попередили, що залишиться працювати лише один. І жінки почали травлю на мене - за помилку у слові могли засуджувати днями, критикувати, кричати, що я зовсім некомпетентна. А якщо Діма зробить велику помилку в підрахунках чи проєкті, то з цього сміялися декілька хвилин і забували. 

Керівник Ірини радив їй не звертати увагу на колег. І просив надягати на зустрічі з партнерами блузи з глибоким декольте і міні - мовляв, це жіночно, а вона ж - “квітка в чагарниках”. Також її просили привселюдно не палити.

- Мені не дозволяли виходити з іншими колегами курити. Навіть доплачували якусь премію, щоб я в робочі години не палила, бо це дуже брутально. 

Загалом Ірина пропрацювала у компанії майже пів року. Останньою краплею для неї стала сексистська фраза керівника. 

- Мені дали завдання підготувати план розвитку проєкту.  Я сиділа над цим декілька днів і ночей, зробила великий план із поясненнями, розрахунками. Передала керівнику всі записи. І на зустріч із партнерами він взяв мене і ще мого колегу. В машині дорогою до ресторану він сказав, що розповідатиме про проєкт мій колега - бо вже встиг прочитати записи. А мені потрібно лише посміхатися. Після цього я пішла звідти, - згадує Ірина. 

За даними Головного управління статистики в Черкаській області, жінки посідають 55% робочих місць області. Їх середньостатистична зарплата сягає майже 5600 грн - ця сума становить 85% від розміру середньомісячної заробітної плати чоловіків.

Фахівці пояснюють: сексизм - це не лише погрози, домагання чи виключно чоловіче лідерство. Він виявляється й у відповідному гуморі, який принижує честь і гідність, залякуванні та недооцінюванні праці тощо.

Автор Аліна Євич

Поділитись

Коментарі

Лариса :

проблема в секс-зацикленных мужиках. Их надо лечить. А на это время просто лишать работы. Пора прекращать все это…

Роман :

Тебя, курицу, лечить надо 🙂 Если, конечно, лечение поможет 🙂

Евгений :

Все эти истории высосаны из пальца. А вообще, если не хотите стать жертвой сексизма, идите на металлургический завод или на строительство дорог. В робе и каске риск стать жертвой предрассудков и мужской похоти сведется к минимуму.

Роман :

Очередной феминистический в*сер разгневанных посудомоек и недотра*аных баб.

Ірина :

Більша частина історій – маячня, мовляв, чоловіки – сексисти, а ми, жінки, – бідні та нещасні.

Имя :

Работаю в Черкассах с 2012. За это время сменил 4 фирмы и нигде и приблизительно похожего не видел. Ни подобных высказываний, ни отношения, куча начальников на этих фирмах были женщины. Автор либо курил что-то, либо попросту пытается разжечь скандал на гендерной почве.

Ілля :

Стаття, якщо чесно, ні про що….комікс якийсь.

олексадр :

як вже це дiстало.а те що в середньому чоловiки в нас живуть на 10-12 рокiв менше жiнок й серед самогубцiв в рази знову таки бiльше чоловiкiв-та то таке,дрiбницi(хто не вiре-гугл в допомогу).от по цим данним вiдразу й видно хто в нас привiлейований клас.а те що хтось називае себе жертвами чи там слугами(я думаю зрозумiло про що я) не робить iх такими,а навпаки досить часто виходить зовсiм протитилежне вiд значення слiв

Вгору