Станом на 2020 рік серед усіх працівників Черкаської області 55% - жінки. Попри це сексизм і гендерна нерівність у колективах - не пережитки минулого, а сучасні реалії роботи черкащанок.
Журналісти “Про все” зібрали сім історій жінок, які обіймають різноманітні посади, мають відмінні цілі в житті, але страждають від одного й того ж - сексизму та знецінювання їхньої роботи.
25 листопада у світі відзначали День усунення насильства проти жінок. Психологи наголошують: окрім фізичного і сексуального насильства, щоденними також є психологічне та фінансове насильство. І відбуваються це щодня.
Хоч у ХХІ столітті про гендер і рівність знає більша частина населення України, деякі з наших героїнь вирішили не називати свої справжні імена та прізвища. Пояснюють так: до того, що їх називають “менструальницями”, вони звикли. Однак не хочуть допустити, щоб колеги-чоловіки вважали, що вони жаліються і проявляють слабкість “як дівчатка”.
«Мужчина розпитав, які секс-іграшки мені подобаються, як я ними користувалася і “де вони були”. Потім запропонував випробувать іграшку й мене за прилавком”, - Анастасія, 27 років, продавчиня у секс-шопі
На свою роботу черкащанка не скаржиться - каже, що їй подобається консультувати людей і допомагати їм урізноманітнювати життя.
- До нас лише надходить культура правильного ставлення до сексу. Молодь майже не соромиться і знає, що потрібно. Але люди, віком 40+, часто приходять, червоніють і виходять. Рідко, коли повертаються, - каже Анастасія.
Інцидентів, коли на дівчину морально, сексуально чи фізично тиснули, майже не було. Але зазвичай вони діляться на два типи.
- З чоловіками усе просто: зазвичай вони запитують про декілька іграшок, які сама використовувала. Я консультую, показую, як працюють іграшки. Вони їх крутять у руках, а потім пропонують заплатити вдвічі більше, якщо я випробую іграшку на собі на їхніх очах.
Однак інцидентів, які провокують жінки, значно більше.
- Бувають люди, які забігають у магазин, починають кричати, як я виховую молодші покоління, що я займаюся проституцією. Так покричать хвилини дві, а потім тікають. Іще вони дуже червоніють і кричать або в підлогу, або дивлячись прямо в очі - подивитися на девайси дуже соромляться, - ділиться спостереженнями Анастасія.
“На співбесіді у мене тричі уточнили, як я ставлюся до допомоги керівництву в інтимних питаннях”, - Олеся, 32 роки, секретарка
За 10 років професійної роботи особистого помічника Олеся тричі чула уточнення, чи готова вона допомагати у “нестандартних” питаннях керівництву.
- Коли я вирішила знайти першу роботу, мені було 20. Я росла на фільмах про секретарок, які починали романи зі своїми керівниками, тому в мене були великі плани на майбутнє, - жартує Олеся.
Коли дівчина прийшла на співбесіду, потенційного керівника не бачила. З нею розмовляв один із заступників чоловіка, який мав схвалити її.
- Я тоді не підійшла за декількома критеріями, один із яких полягав у моїй “неприступності” - я сказала, що не така і робота й інтим для мене - різні речі. Мені навіть не обіцяли зателефонувать, просто попрощалися, - згадує черкащанка.
Наступна співбесіда на посаду секретаря була у 24 роки. Тоді дівчина зрозуміла, що важливий не лише досвід, а й зовнішність.
- Тоді я міцно здружилася з фоторедакторами і на фото зробила з себе дівчину модельної зовнішності, навіть додала собі один розмір до бюсте. Співбесіда була по телефону, у мене запитали майже відразу, на що я готова заради роботи. Я сказала, що на все, і почула: “інколи доводиться допомагати керівництву в інтимних питаннях. Звісно, це ваш час і робота”. Якось так звучало, ніби мені відразу запропонували працювати «секретуткою». Тоді, здається, на питання я не відповіла конкретно, але ми домовилися, що час покаже, і мене взяли на випробувальний термін.
Коли дівчина прийшла на очну співбесіду, їй відверто сказали, що розмір бюсту на фото відрізняється від реального.
- Я думала, що мене не візьмуть на посаду секретаря, але ні. Я пропрацювала там два роки. “Допомагати” не довелося ні разу, - зізнається Олеся.
Однак під час роботи дівчина неодноразово чула, як її відверто та позаочі називали “секретуткою”.
- Я могла занести каву в кабінет керівника, а в офісі вже казали, що ми там спимо, і всі «чули якісь звуки». Залишалася довше на роботі - розпускали плітки, що так я чекаю, коли звільниться місце для “любовних утіх”. Прийшла нафарбована чи з новою зачіскою - в очі жартували, що стараюся для директора, - згадує Олеся.
Про здібності дівчини жартували здебільшого співробітники-чоловіки.Хоча навіть жінки компанії могли поза очі назвати дівчину “кавоваркою” та “секретуткою”.
Втретє дівчина почула питання про “інтимну допомогу” пів року тому, коли шукала нову роботу.
- Я думала, що як і в попередньому випадку, важливо сказати “так”. Чи знадобиться, чи ні - неважливо. І коли це почула замдиректора (вона проводила співбесіду), то сказала, що працівники з такими моральними цінностями - не потрібні. І мені відмовили в посаді, але винна лише я, - розповідала Олеся.
Черкащанка зізнається, що у чоловіків, із якими вона працювала, про романи на роботі навіть не запитували нічого. Однак, коли брали на роботу дівчину, то питання про інтим було ледь не визначним.
“Клієнт-чоловік приходить на масаж, лягає на спину і вивалює те саме місце”, - Ксенія, масажистка, 28 років
Стаж роботи Ксенії - 7 років. Вона - сертифікований спеціаліст і знає більше десяти видів масажу, які допомагають оздоровитися, відчути себе сильнішим, позбутися поганого самопочуття. Але допомагає лише жінкам.
- Я не можу звинувачувати у сексизмі лише чоловіків - до моїх колег приходять жінки і очікують побачити мускулистого красунчика, який доведе їх до екстазу декілька разів. Насправді ж ми масажисти, а не секс-працівники, - обурюється Ксенія.
Не працює з чоловіками черкащанка близько року. За її словами, не витримує ні фізично, ні морально.
- Більшість клієнтів - ідеальні: охайні, ввічливі, без дивних фантазій. Але були декілька чоловіків, які доводили до істерики. Один такий замовив процедуру загального масажу тіла. У списку наших послуг прописано наперед, що послугу інтимного масажу ми не надаємо. І от він виходить з роздягальні, лягає на спину оголений і збуджений. М'яко кажучи, я здивувалася. А він усміхається аж до вух, киває на свій статевий орган і каже: “працюй”, - розповідає Ксенія.
Ні пояснення про умови надання послуг, ні розмова і прохання забрати гроші й піти з сеансу не допомогли - довелося викликати охорону.
- Коли його виводили з кабінету, він ким тільки не називав мене. І повторював, що знає, чим ми тут займаємось, і він “закриє цю конторку”. З його слів я зрозуміла, що мала надати повний пакет послуг секс-працівниці, а не розслабити м'язи спини, шиї, рук і ніг, - обурюється Ксенія.
Таких випадків за роки її роботи було близько десяти. Дівчина обурюється: вони відбувалися через сексуалізацію її сфери зайнятості у фільмах і книгах. І поки масажисток гратимуть дівчата “з третім розміром” і “ногами від вух”, а масажистів - “брутальні бодібілдери”, подібне не припиниться.
“Мене не брали на роботу доти, поки я не принесла довідку про безплідність” - Ліза Кобальт, 23 роки, модель
Свою кар'єру дівчина розпочала у 20 років. Ліза розповідає, що для моделей це вже пізній вік. Однак їй пощастило - фізичні та зовнішні дані відповідали всім критеріям набору в український фотопроєкт.
- Я підходила за всіма параметрами. Але мені все одно відмовляли, бо казали, що я молода і гарна - зараз підпишу контракт, а потім знайду собі чоловіка і через пів року піду в декрет. Я пояснювала, що не шукаю стосунків і хочу розвивати кар’єру, але це не діяло. Тоді зважилася на останній крок - зробила довідку про безпліддя. Заплатила в лікарні за печатку і підпис, принесла майбутнім роботодавцям на стіл. Після цього мене затвердили як одну з основних моделей. І дуже зраділи, що “буде без сюрпризів”, - розповідає фотомодель.
На сьогодні Ліза неодноразово брала участь у закордонних проєктах і розповідає, що такий страх спостерігає лише в українських роботодавців у модельному бізнесі.
“Мене намагалися зґвалтувати на роботі. Після цього я попросила відгул, щоб прийти у себе, а мені сказали звикати”, - Аня, 26 років, офіціантка
Перший заробіток Ані - «генделик» майже у центрі Черкас. Туди дівчина влаштувалася у 16 років і пропрацювала майже два.
- Це зараз усі кав'ярні мають брендований одяг, але коли я працювала в «генделику», з одягу були шорти чи спідниця, майка і фартух. Чим коротший низ і більший виріз зони декольте - тим більша премія, бо це подобається чоловікам. Не дивно, що в той час мені на вулиці сигналили машини. Але мені все подобалося, - розповідає Аня.
У дівчини за роки праці в генделику про документи не запитували. Хоча черкащанка зізнається, що і приводу для цього не було.
- Я завжди була нафарбована, а зовні була схожа на повнолітню. І коли влаштовувалася на роботу, сказала, що вже виповнилося вісімнадцять. Мене попередили, що я працюватиму з нетверезим контингентом, але мені потрібні були гроші, - пояснює дівчина.
Випадок, який змусив її піти з роботи офіціанткою, трапився в 17 років.
- Більшість днів крім великих свят у «генделику» було спокійно. Були і бійки, звісно, і погрози, і міліцію викликали, але майже з усім я справлялася сама - кого вигнати з бару, кому чимось пригрозить. Багатьох чоловіків, які приходили, я вже добре знала. Вони мене теж. І якщо мене не ляснули по сідниці разів із 10 за робочий день - то це сон, - розповідає Аня.
Того вечора в барі сиділа незнайома компанія. Один із чоловіків почав чіплятися до офіціантки. Аня повела його в бік виходу, аби заспокоїти.
- Я це робила сотні разів, все було нормально. А цей наче сказився - почав чіплятися, притискати мене до стіни, розпускав руки. На допомогу я покликала, але мене почули не з першого разу - дуже голосно грала музика, - розповідає черкащанка.
Допоміг черкащанці один із відвідувачів бару - він відтягнув чоловіка й офіціантка змогла втекти у кімнату для персоналу.
- Я там просиділа хвилин двадцять - мене трясло, я плакала. Дуже злякалася, якщо чесно. Вирішила піти до керівництва і відпроситися з роботи, взяти вихідний, щоб прийти у себе. Але за це прохання на мене почали кричати. Сказали, що я знала, де працюю і що мене тут чекає. Михайлович (ред. - колишній керівник Ані) сказав, щоб я до такого звикала, бо вже не маленька дівчинка, і вивів мене за руку в зал, щоб я працювала далі. Я при ньому ж зібрала речі й пішла додому, - згадує черкащанка.
Зарплату дівчина отримувала за кожний тиждень роботи. Але гроші за останні декілька днів їй не віддали.
- Колега передав, що мене “оштрафували” на зарплату, бо бар втратив клієнта. Справді зароблені гроші ніхто не повернув.
“Чоловіки сідають до мене в машину і починають молиться”, - Вікторія Тихановська, 36 років, таксистка
Водійський стаж Вікторії - більше десяти років. За своє життя вона змінила вже дві машини, отримала категорії водіння А і В. Але анекдоти про жіночі вміння за кермом переслідують її навіть у розмовах із колегами.
- Це якесь прокляття Черкас, бо в інших містах я такого не зустрічала. Люди замовляють диспетчеру професійного водія з комфортним автомобілем. Я приїжджаю, клієнти мене помічають, сідають на лавку і кажуть: “викликайте іншого водія, чоловіка”. Хоча за всі роки за кермом у мене не було жодної ДТП, - обурюється Вікторія.
Таксистка жартує, що інколи її машина перетворюється в храм.
Так роблять лише чоловіки. Вони сідають у машину, обов'язково пристібнуться, а потім з виразом вселенської біди починають хреститься. Або кажуть “з Богом”. Ніби смішно, а насправді така поведінка дуже псує настрій, - зізнається черкащанка.
“Мені на ділові зустрічі казали одягати міні і блузку з глибоким декольте”, - Ірина, 33 роки, проєкт-менеджерка
Про гендерну нерівність і сексизм Ірина чула від початку своєї кар'єри. В університеті з 20 студентів у групі було лише 4 дівчини. Викладачі часто казали, що це шанс для дівчат обрати нареченого, вийти заміж і не працювати.
- Я мріяла про цю професію, пройшла з десяток тренінгів і курсів. Влаштувалася за професією через декілька місяців пошуків роботи. Але взяли мене в компанію через гендерні квоти.
Конкурувати довелося не лише з досвідченими колегами, а ще з одним претендентом на місце проєкт-менеджера.
- В офісі у відділі проєктів було багато чоловіків, майже всі або одружені, або старі. А на місце того чоловіка, який звільнився, прийшли двоє практикантів - я і мій одногрупник, Діма. Почався жах, бо він був молодий і симпатичний, постійно жартував. У нього закохалися всі жінки з інших відділів, - розповідає Ірина. - Нас попередили, що залишиться працювати лише один. І жінки почали травлю на мене - за помилку у слові могли засуджувати днями, критикувати, кричати, що я зовсім некомпетентна. А якщо Діма зробить велику помилку в підрахунках чи проєкті, то з цього сміялися декілька хвилин і забували.
Керівник Ірини радив їй не звертати увагу на колег. І просив надягати на зустрічі з партнерами блузи з глибоким декольте і міні - мовляв, це жіночно, а вона ж - “квітка в чагарниках”. Також її просили привселюдно не палити.
- Мені не дозволяли виходити з іншими колегами курити. Навіть доплачували якусь премію, щоб я в робочі години не палила, бо це дуже брутально.
Загалом Ірина пропрацювала у компанії майже пів року. Останньою краплею для неї стала сексистська фраза керівника.
- Мені дали завдання підготувати план розвитку проєкту. Я сиділа над цим декілька днів і ночей, зробила великий план із поясненнями, розрахунками. Передала керівнику всі записи. І на зустріч із партнерами він взяв мене і ще мого колегу. В машині дорогою до ресторану він сказав, що розповідатиме про проєкт мій колега - бо вже встиг прочитати записи. А мені потрібно лише посміхатися. Після цього я пішла звідти, - згадує Ірина.
За даними Головного управління статистики в Черкаській області, жінки посідають 55% робочих місць області. Їх середньостатистична зарплата сягає майже 5600 грн - ця сума становить 85% від розміру середньомісячної заробітної плати чоловіків.
Фахівці пояснюють: сексизм - це не лише погрози, домагання чи виключно чоловіче лідерство. Він виявляється й у відповідному гуморі, який принижує честь і гідність, залякуванні та недооцінюванні праці тощо.
Автор Аліна Євич
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
