Доки в мене є трохи часу, дещо поясню. Нещодавно я порушував питання щодо полонених захисників Маріуполя, зокрема з АЗОВу. Мені в особисті посипалися повідомлення, мовляв, люди та навіть деякі ЗМІ боялися писати про полонених, бо їх колись закликали мовчати. Навіть більше: людей переконали, що подібні розмови ледве не ставлять хрест на обміну.
Я не буду тикати пальцями і нагадувати, що з “евакуації” захисників “Азовсталі” обіцяли повернути протягом кількох місяців. Я тільки нагадаю, що у мовчанку ми граємо вже рік. Що за той час під*ри зробили з вашими захисниками, нашими друзями, побратимами?
Так, як катують азовців, не катують нікого! І я не заглиблююся лише з поваги до самих побратимів і їхніх родин. Але аж ніяк не для збереження ніжної психіки хіпстерів, які, сьорбаючи лавандовий раф, раптово забрели на мій канал. В усіх обмінах немає азовців. Так скажіть мені, як ми зробимо гірше? Це мені нагадує переконання “не готуйся до війни, бо росія нападе” – безглузде як за логікою, так і, як виявилося, на практиці.
Гляньте зараз на когось зі своїх близьких. Чоловік, син, брат, батько, донька чи дружина. Друг, колега, просто сусід. А тепер уявіть, що вони не поруч, а вже рік у найзапеклішого ворога, і ті с*ки що хочуть з ним – те і роблять. Морять голодом у бараках, де немає ліжок та відсутній туалет. Відрізають частини тіла, геніталії, голови. Ви не знаєте, на якому відео з тортурами побачите дорогу вам людину. І, взагалі, чи вона ще жива, чи опинилася серед убитих в Оленівці, померла від антисанітарії або замерзла узимку.
Європа 21 століття не бачила того, що ті під*ри роблять з азовцями. І це в той час, як ми публічно пишаємося тим, як у нас полонені пітухи нажирають морди на їжі, смачнішій за щі у їхньому Усть-Пизд*йську. І ці масні єб**а транслюємо в різноманітних інтерв’ю. Мовляв, дивіться як у нас добре, можете спокійно продовжувати робити те, що робите з азовцями – отвєтки вам за це не буде.
Не лише 700 азовців – тисячі їхніх родин щодня живуть у пеклі. Тож не бійтеся робити незручно тим, що обісрався і тепер затикає роти. Говоріть про азовців! Нагадуйте про них! Вони зробили для України неможливе. А що Україна для них зробила натомість?
Дмитро Кухарчук, командир 2 штурмового батальйону 3 ОШБр, допис на власному Телеграм-каналі
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Причина поваги – страх: Кухарчук про пенсіонерів, суддів та генералів, яких “повинні” поважати
