25-річний Ігор Кривенков навчався в двох університетах Польщі. Проходив практику у Італії, Франції та на грецькому острові Крит, пише "gazeta.ua".
"Перший раз поїхав на навчання в Польщу в вересні 2014-го, - каже Ігор. - Закінчив комерційний технікум у Черкасах, вивчився на курсах бармена та відпрацював літній сезон в ресторані барменом. Батьки запропонували поїхати вчитися до Польщі. Я не хотів, бо навчання набридло. Місяць ламався, а потім друзі, які вже були за кордоном сказали: "Давай, це ж такий шанс". Я відповів: "Да? Ну добре". Хоч і важко було виходити з зони комфорту та все кидати".
Хлопець вступив до вищої школи готельно-ресторанної справи та гастрономії в Познані.
"Навчання коштувало 2,5 тисячі євро на рік. Приїхали з батьками в Познань та почали шукати житло. Гуртожиток не надавали. Не знаючи мови, коли нема знайомих, житло знайти важко. Не знаєш ні цін, ні з чим порівнювати. У нас був критерій - якнайближче до місця навчання. Знайшли будинок в трьох хвилинах від університету. Жили вдвох в підвальному приміщенні в приватному будинку. Кімната 7 на 5 метрів була сирою. В ній же і ванна і туалет, і кухня. Платили 600 злотих в місяць з одного. Навчання та житло спочатку оплачували батьки. При університеті цілий вересень йдуть безкоштовні курси польської. Поляки з ломаною російською намагалися вчити нас. У кінці вересня був екзамен на мову. Я здав, але добре почав писати та говорити польською за півроку".
Під час навчання Ігор Кривенков працював в п'ятницю та на вихідних.
"Ця школа, як і багато інших польських, давала закордонні практики. Можна поїхати в Італію, Грецію, Францію, навіть в Іспанію. Тобі дають 1000-1500 євро по Еразмусу в залежності від школи. За рахунок цього багато хто їздив та оплачував навчання. Поїхав у Францію в місто Нім на кухню в готелі, як помічник кухаря. В Франції такі ж кухні, як скрізь. Платили 500 євро в місяць. Працювали по 8 годин. У них десь тиждень тривав фестиваль-карнавал і все місто гуділо. Ми в цей час в готелі обслуговували купу людей. Всі відпочивали і ми теж не впускали шансу з ними відпочивати. Після першої практики в Франції, приїхав здавати екзамени та закрив сесію. Влаштувався на роботу на кухні в ресторані на окраїні міста як кухар-помічник. Вже не ходив на навчання. Зрозумів, що треба заробляти. Батькам сказав, що працюю і що вже на своєму забезпеченні. Ходив тільки на екзамени, французьку та іспанську мови. Поїхав на другу практику в Італію. Працював в маленькому ресторані при готелі в селі у горах. До нас приїздили на мінібусах тренуватися футболісти. Мені платили по 500 євро в місяць. В селі не було навіть куди вийти. Інфраструктура нерозвинена. Ліниві італійці з 14 до 16 години не працювали. Сієста".
Ігор Кривенков після практики в Італії перейшов навчатися до іншого університету.
"Університет не закінчив, перейшов в школу бізнесу. Для цього приніс перекладений диплом з українського технікума та переніс оцінки з попереднього місця навчання. У школі бізнесу можна було платити помісячно по 100 євро і ходити на заняття вільно. Було простіше здавати предмети. Провчився півтора роки та отримав диплом. Паралельно працював кухарем. У 2016 році знайомі порадили попрацювати в ресторані-вагоні на кухні. Спочатку було незвично. Коли виходиш на рівну поверхню, тебе починає хитати в різні боки. Це був потяг Москва-Париж. Я їздив з Познані до Варшави. Готували вагон на старт. Його в Варшаві тільки прикріпляють, люди починають йти потоком і ми їх обслуговуємо. Цілі вихідні так працювали. Коли були новорічні свята, працювали, не присідаючи. Після закінчення свят, ми цілими днями сиділи перед комп'ютером і грали в ігри. Нам дозволяли готувати собі все, що було в меню. Лосось запечений, стейки з яловичини, кенгуру, креветки жарені, жаб'ячі лапки. Хотів спробувати кенгурятину, але не набрався нахабності. Це не був пафосний ресторан – польська франшиза. Проїздив 5 місяців".
Потім хлопець від школи бізнесу поїхав на острів Крит на практику.
"Там працював офіціантом і барменом. Робота кухарем трохи набридла. Платили по 600-700 євро місяць. Хоча країна і вважалася бідною. Чайових не було багато. Якщо є віза польська, чи документи від Польщі, можна виїздити в інші країни максимум на три місяці. Довелося повернутися. Після Греції захистив диплом. Закінчив на 4, у них 5-бальна система. Після університету отримав карту побуту на півтора роки. На її підставі сидів у Польші й працював майже рік помічником кухаря. Коли карта побуду підходила до кінця, почав шукати новий університет, щоб не бути прив'язаним до працедавця. Якщо карта робиться від навчання, то відкривається більш широка сфера вибору робіт. Цей рік почав працювати в катерінгу (виїздні свята). Для гостей ми робим чай, каву, тістечка і обслуговуємо їх. Спочатку робота подобалась. Платили по 15 злотих на годину. Потім працював десь раз на тиждень, коли дзвонили і кликали. Почав на них працювати і на барі і на розвозці обідів. 2 роки вже з ними працюю. Хочу на сезон поїхати на море. Нема чого втрачати. Жили в квартирі з братом, його дівчиною і моїм другом. Він поїхав в Австрію на получницю працювати. Брат з дівчиною поїхали в Грецію. Не можу нікого знайти на їх місце, тому переїхав до гуртожитку. Перші три роки приїздив додому раз на півроку. Зараз не був вдома більше року. Чекаю півтора року на карту побуту".
По Польші почасова оплата в 90 відсотках випадків. Мінімальна ставка – 13 злотих. Середня з 13 до 15.
"Поляки по-різному ставляться до українців. В обличчя не скажуть, але негатив інколи відчувається. Вони самі їдуть за кордон на заробітки в Англію, Австрію, де більше платять. Українці займають вільні робочі місця. Багатьом це не подобається. Ті, хто залишився, не хочуть працювати. У мене друзів поляків нема, є колеги по роботі. У них свої жарти, інший менталітет і дивний гумор. Чув від поляка тупий анекдот: "Знаєш, чому білявка не залишає слідів на снігу? Бо вона біла".
Ігор Кривенков хоче повернутись до України, але зупиняє низький рівень життя.
"Якщо зміниться ситуація з новим президентом і почнеться економічний розвиток, то хотів би повернутися. Працюючи в Польщі, можна відкладати кошти. За півроку заощадження коштів, купив машину "Шевроле Лачетті" за 8,5 тис. злотих, яку в Україні я би не купив".
Хлопець вважає поляків дружелюбними, але не культурними.
"Поляки дуже не культурні. Можуть напитись, йти містом і кричати, бити пляшки. Переважно ті, які ростуть в спальних районах, п'ють пиво, не хочуть працювати. Ходять з теліжками і збирають пляшки і монети, стріляють сигарети. Ментальність схожа, але все ж не українська".
Читайте також: Нелегке дитинство у Єревані та “бандитська” Сміла: шлях до успіху творчого черкасця.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
