Золотоніський стрілок-інженер, котрий нині виконує обов’язки командира роти, Богдан Молодик до 2022 року не мав військового досвіду, вишколу у рядах Збройних сил не проходив, бо був звільнений від строкової служби за станом здоров’я. 24 лютого, коли чоловік добровільно прийшов до військкомату, на той стан і вади, вже ніхто не звернув уваги. Мав пільгу від мобілізації і як багатодітний батько. Не скористався. Навіть не думав. Це більше його мотивація, а не причина відкосить. Так чоловік опинився у лавах Територіальної оборони, у складі 157 батальйону. У матеріалі "Золотоноша City" військовий розповів про недоліки навчання у перші дні, свої поранення та що зараз найбільше дошкуляє захисникам.
- Для нас організували навчання, - пригадує перші дні. – Але, коли 5 листопада 2022 року під час першої ротації потрапив на передову, тоді зрозумів, що тим навчанням було далеко до дійсності. Ніхто не вчив, як правильно копати окоп під себе, як тримати оборону. Відшліфовували як штурмом брати будівлю. Хоч ми ж стрілецький підрозділ. Усе це з азів нас навчав дуже знаючий інструктор уже згодом. 8 місяців підрозділ тримав оборону на Курахівському напрямку. 18 червня 2023 року нас вивели, - зазначив Богдан Молодик.
На думку військового, якби знання з тактичної підготовки службовці отримали вчасно, - багато життів вдалося б зберегти.
За два роки війни у відпустках був двічі.
- У грудні 2022-го отримав коротку відпустку. По завершенні лікування після поранення приїхав до сім’ї, що мешкає у Києві. В основному весь час проводив з дітьми вдома. Зустрівся з друзями. Бажання тусуватися між мирними людьми пропало остаточно, коли пішли із сином до маркету. Склалося відчуття, що повернувся у часі на 2 роки назад. Люди купували продукти – наїдки та напої, ні в чому себе не обмежуючи. Більше того, обговорювали купівлю іномарок, поїздки на відпочинок, шопінги… Подумав: «Мені б ваші проблеми!» А їх вистачає після контузій та поранень. І досі в лопатці засів осколок, на який усе не вистачає часу, щоб видалити. Та чи й візьмуться вже лікарі, коли скільки часу сплинуло.
- Усе в житті повернеться бумерангом, - заспокоїв сам себе. – У цьому впевнений на 100 відсотків, бо перевірив на собі.
Поранений був двічі. Перше - складне, друге, можна вважати, порівняно легким.
- Та ні, осколок не дошкуляє, - перевів розмову чоловік, бо не звик, щоб його жаліли. – Зараз більше дістають миші. Ну просто спасу від них немає. Але винайшли лайфак, і він вдало прижився. До нас внадилася криса, то миші де й поділися. Рекомендуємо! Ефективний засіб!
Богдан не терпить диванних генералів-радників. Переконаний, пораду може давати тільки бойовий офіцер. Чи то у придбанні військового обладнання, чи то в обговоренні дій командирів, чи у військовому забезпеченні.
- Люди, які пороху не нюхали, уявлення не мають про пекло на Сході, не повинні включати «умняки» і влазити у тонкощі військової справи, - тембр голосу став далеким від нещодавно спокійного і виваженого.
За словами військового, за ці два роки він навчився керувати емоціями та покладатися на самого себе. Богдан Молодик мріє повернутися додому, до своїх рідних. Але розуміє, що це бажання можливе лише після остаточної Перемоги над окупантами.
- Треба довести справу до логічного завершення, - переконаний. – Знищити цю мразоту у її зародку, щоб до сьомого коліна не хотілося нікому сунутися на нашу землю.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
