Черкащанин Андрій Хіміч, який пів століття тому підкорив Олімпійський п’єдестал у Токіо, розповів "Суспільному", що нині вболіває за українську збірну.
У 1964 році Андрій Хіміч виборов золото із веслування на каное-двійці, здолавши дистанцію у 1 000 метрів. Тепер, каже, на спортивних змаганнях йому завжди тиснуть руку та стають у чергу, аби сфотографуватися.
Чоловік пригадує, що коли починав займатися веслуванням, байдарки та каное були іншими.
- У нас в байдарці найширше місце було 75 сантиметрів, а вага — 16 кілограмів. Якщо менше, то клали цеглину чи свинець, що-небудь для ваги, - згадує Андрій Хіміч.
84-річний Андрій Хіміч поділився, що пристрасть до веслування у нього була ще з дитинства.
- Я у дитинстві на Чернігівщині виріс у селі Макіївка, що між Прилуками і Пирятином Полтавським. У нас протікала річка Удай, тож я із самого дитинства на плоскодонці плавав, все по господарству привозив човном. І дрова, і очерет, ліса поруч не було, то лозу рубали й рибалили. Я із самого дитинства на плоскодонці з одним веслом гріб, -- розповідає олімпієць.
За словами ветерана спорту, уперше веслувати на каное він спробував у 1956-му, коли навчався на факультеті фізичного виховання у Черкасах.
- Ми каталися на ялах, лижники, щоб підтримувати фізичну форму. Чи сидіти на каное, чи стояти, але ж знаю, що я одним веслом у себе в Макіївці постійно гріб. Каное – це моя стихія була. Поруч був меблевий комбінат і ото ми підемо, тирси наберемо… Коли я їхав на спартакіаду у Київ, віз із собою мішок тирси, - згадує черкащанин.
Із того часу він почав професійно займатися цим видом спорту. Чоловік зізнався, що найбільшим досягненням стала золота медаль на іграх у Токіо у 1964-му.
- Ми жили біля озера Сагамі, 80 км від Токіо, і там тренувалися у будь-яку погоду: дощ, вітер, холод. Був жовтень, а ми мусили іти на тренування. Було ідеш, аж голова тріщить, навантаження таке, і нерви, підготовка, але всі регати, які ми проходили, ми всюди вигравали. Тому ми знали, що переможемо, - розповідає черкащанин.
Чотири дні змагань та довгоочікувану перемогу спортсмен розповів, що пам'ятає як сьогодні.
- У фіналі був такий туман, за 500 метрів дистанції не видно було. У нас тактика така була – ми стартуємо перших 50 метрів, виходимо вперед на корпус-два, контролюємо, хто справа, хто зліва, нас не обходять, а потім за 300 метрів робимо ривок до фінішу. І, блискуче, в одні ворота, ми виграли Олімпійські ігри, - пригадує Андрій Хіміч.
За словами веслувальниці Раїси Сафроненко, протягом 57 років Андрій Хіміч лишається єдиним олімпійцем на Черкащині, який привіз додому золоту медаль.
Раніше ми повідомляли, що Хрещатик у Черкасах тепер перекриватимуть на годину довше
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
