Черкащанка Софія раніше для всіх була чоловіком. Близько місяця тому в соціальних мережах вона здійснила камінг-аут – розповіла про свою гендерну ідентичність. Наразі вона проходить гормонотерапію і планує змінити стать та ім’я в документах, а також мріє про пластичні операції.
Софія в колишньому – діджейка, але через ковід та війну про цю кар’єру довелося забути. Про свою ідентичність вона знала ще з дитинства.
«Раніше я працювала на фірмі менеджером, а з початку 2000-их почала займатися діджейством і маю стаж майже 15 років, - згадує трансгендерна жінка. - Почався ковід, який руйнував бізнес, а війна добила. Зараз займаюсь вантажоперевезеннями. Якщо руки є, то ніде не пропадеш. Тоді я ще формально називала себе займенником «він», хоча хотіла змінити це ще з дитинства, можливо, з дитсадка. Брала мамину косметику і все інше. Ніхто не знав про це, та й зараз небагато хто знає і лише здогадуються. Водночас я це не дуже й приховую».
Черкащанка вже майже рік на замісній гормонотерапії. Каже, хоче в дзеркалі бачити ту, ким себе відчуває.
«Я – трансгендер і при чому офіційно, - каже Софія. - Я все пройшла по лікарні: психотерапевта, ендокринолога. Вже майже рік я на замісній гормонотерапії, аби змінитися фізично. До 2018-2019 років це було б нереально зробити, а зараз лікарі не відмовляють і звиклі до такого. Єдине, дають підписати згоду на терапію і попереджають, що це може негативно вплинути на організм. Я вирішила вживати гормони, бо це дуже серйозний крок. Хоча це таки негативно впливає і на серце, і на печінку. Курс триває кілька років, а потім гормони потрібно вживати до кінця життя. Водночас це лише психологічно відображається позитивно, адже в дзеркалі я бачу те, що хотіла б бачити».
Окрім гормонотерапії, Софія хотіла б зробити пластичні операції:
«Обличчя б хотіла змінити. Також хотіла б зробити пластику грудей і носа. Але це дуже дорого. Навіть звичайне підтягування обличчя коштує близько 1000 євро і це тільки в Черкасах, а у Києві ще дорожче. Пластика носа – 2-3 тисячі євро. Щодо голосу, то він нині в мене більше чоловічий. Хоча також є операції з підрізання голосових зв'язок. Подібне пройшла, наприклад, Монро. Але вона трансдіва, а не трансгендер. От в мене план дійти хоча б до стадії Монро, а там вже буде видно».
Про свою ідентифікацію Софія вирішила повідомити у соцмережах.
«Мої знайомі й родичі знають мене, як «нестандартну» людину, тому вони пасивно відреагували, - посміхається жінка. - Може, в глибині душі й проти, але негативу вони не проявляють. Я викладаю відео у ТікТоці, то там від незнайомців хейту вистачає. Відсотків 80 коментарів це хейт і приниження. Ось нещодавно зробила відеоролик, який набрав близько 100 тисяч переглядів. З 600 коментарів є недоброзичливими. Пишуть, мовляв, від ТЦК «відмазуюсь» і тому подібне. Є відеоролики, які набрали понад мільйон переглядів і тисячі коментарів».
Молодь зараз до подібного ставиться краще і з позитивом, ніж ті, кому за 35-40 років, ділиться спостереженнями черкащанка.
«На мою думку, зараз серед молоді, яким по 18-20 років, відсотків 20 – лесбійки, - вважає вона. - Хлопці ж люблять доглядати за собою і мати гарний вигляд, фарбують волосся і нігті, але при цьому вони не трансгендери чи трансексуали. Я думаю, що на них впливає ТікТок і аніме».
Софія має кохану, яка не проти таких змін.
«У мене є кохана людина, це гендерно жінка, - говорить Софія. - Ми з нею вже багато років разом і вона в курсі всіх моїх змін та вибору й не проти мого переходу. Зітхає, стинає плечима, але що ж зробиш. При цьому ми дуже любимо одне одного і маємо сексуальні відносини. Щодо сексуальної орієнтації, я скоріше бісексуальна, але в основному – лесбійка».
Однією зі значних проблем для Софії є необхідність доводити перед ТЦК свою гендерну ідентичність.
«В ТЦК зараз важко довести, що ти трансгендер, - розводить руками жінка. - Я радилася з адвокатами, із всеукраїнською ЛГБТ-спільнотою, як бути в цій ситуації. В мене є медичні довідки відповідних форм, психіатр поставив діагноз «транссексуалізм». Мене зупиняли представники ТЦК, давали повістки. Я ходила на ВЛК і мені одразу там сказали, що мене нікуди не візьмуть. У Черкасах мене виключили з обліку, але ще треба підтвердження «діагнозу» в Києві. Розповідали, що на їхнє рішення можна чекати і 8 місяців».
Раніше, в 1990-их й у 2000-их, Софія не могла собі дозволити бути собою в суспільстві і доводилося приховувати. Зараз, каже вона, може вийти на вулицю із макіяжем та не боятися.
«Коли йду вулицею, на мене іноді обертаються, - розповідає черкащанка. - В мене така зовнішність: нігті роблю, волосся фарбую в різні кольори, фарбую вії. А от в 1990-их, наприклад, я лише вдома була сама собою, а на вулиці я мала бути брутальним чоловіком. Навіть перший пірсинг у вухах я робила, коли вже була діджейкою і то тоді до мене чіплялися, мовляв, ти гей, чи що? А зараз без проблем ходжу вулицями і не маю проблем ніяких. Я б з радістю започаткувала якусь спілку, але, на жаль, трансгендери зараз намагаються ховатися від суспільства і не готові жити так, як хочеться».
Софія каже, що попри все - вона вже щаслива.
«В мене є робота, кохана людина, - пояснює жінка. -Тобто, я кохаю і кохана. Мабуть, це і є щастя, коли тебе розуміє кохана людина. А те, що суспільство поки не розуміє, то до зміни цього ми поступово йдемо».
Психологиня Марина Діденко пояснює, що 1-2 відсотки людей від загальної кількості населення народжуючись, мають гендерну ідентичність, яка не збігається з їхньою статтю. Суспільству важко зрозуміти, що відчуває трансгендерна людина. Будь-яка інакшість, в першу чергу, іноді лякає декого.
«Треба проводити просвіту, аби люди розуміли, що трансгендерність – це не вибір, а вроджена характеристика, – розповідає фахівчиня. – Людям некомфортно в тій біологічній статі, в якій вони народилися. Частина трансгендерних людей можуть мати офіційний «діагноз» за новою класифікацією МКХ 11 стан «гендерна дисфорія». Трансгендерні люди можуть звертатися до соціальних, медичних і юридичних ресурсів для підтримки свого гендерного переходу. Цей процес допомагає їм почуватися комфортно у власному тілі та сприяє усуненню гендерної дисфорії. Процес зміни статевих та гендерних ознак, з метою приведення їх до стану, який краще співвідноситься з власною гендерною ідентичністю називається – перехід».
Трансгендерні люди, як й інші представники та представниці ЛГБТ-спільноти, зіштовхуються з неприйняттям та дискримінацією, проявами агресії до себе, з нерозумінням їхньої природи та ідентичності. Через це їм може бути важче соціалізуватися, знайти роботу тощо.
Наразі державних програм або державної підтримки для трансгендерних людей немає. Підтримкою ЛГБТ-спільноти займаються громадські організації.
«Їм може надаватися безкоштовна психологічна допомога, супровід при здійсненні переходу, - каже Марина Діденко. - Також, у зв’язку з повномасштабним вторгненням, їм може надаватися соціальна або економічна підтримка, допомога в проходженні медичного тестування».
Часом для трансгендерної людини надзвичайно важливо зізнатися у своїй ідентичності своїм близьким або й незнайомцям. Експертка каже, що перед цим варто зважити всі «за» та «проти».
«Зізнаватися чи не зізнаватися людині у своїй гендерній ідентичності є суто її вибором, – продовжує психологиня. – Цей процес називається камінг-аутом. Дехто робить його своїм близьким, хтось – публічно. Єдине, важливо розуміти наслідки, які можуть бути як позитивними, так і негативними після цього. Жити з умовним тягарем, коли ти не можеш розказати – неймовірно важко і також створює додаткові бар’єри. З іншого боку камінг-аут може потягнути за собою ось це неприйняття певної частини людей і треба бути до цього готовим. Коли до мене приходить клієнт з питанням про камінг-аут, ми завжди прораховуємо наслідки для конкретної людини».
Марина Діденко зауважує, що насправді дуже важко в процесі переходу не говорити про свою ідентичність.
«Рідні й друзі це бачитимуть і їм треба пояснити, чому ти хочеш, аби до тебе зверталися на інше ім’я або інший займенник, – пояснює фахівчиня. – От для цього й потрібен камінг-аут. Якщо людина вже здійснила перехід і соціалізується в новому гендері, то часто мало, хто говорить, що вони є саме трансгендерними особами, бо прагнуть не згадувати свій попередній негативний досвід і соціалізуються відповідно до своєї нової ідентичності».
Гештальт-терапевтка Марина Герц відзначає погіршення ситуації щодо ЛГБТ-спільноти.
«Нині спостерігається збільшення трансфобних або гомофобних настроїв у суспільстві через погіршення емоційного та психічного стану загалом через війну, – коментує фахівчиня. – Люди починають радикалізуватися або шукати «не таких». Важко перенести це безсилля і люди починають шукати внутрішніх «ворогів», на кого можна направити агресію. Збільшилася кількість нападів і насилля на вулиці. Від трансгендерних клієнтів і клієнток я чую, що вони бояться виходити на вулицю, бояться військових, наприклад».
Ще одна, але неочевидна для більшості проблема, яка загострилась: неспівпадіння зовнішності з гендерними маркерами у документах. Тобто, коли людина не встигла або не захотіла змінити документи.
«Під час воєнного стану це може бути проблемою для них, – вважає терапевтка. – Також не у всіх підтягуються дані у «Резерв+». Коли людина змінює гендерний маркер у документах, вона має пройти ВЛК (військово-лікарську комісію - ред.). Навіть у юристів виникають питання, чи має людина, яка змінила дані ще до вторгнення, але вони не «підтягуються», знову проходити ВЛК. А проходити таку комісію – це стрес, сором, загроза насильства і так далі, адже на цей момент людина вже має змінену зовнішність, наприклад. Також загострюється питання трансгендерних людей, які воюють. Є певний рівень трансфобії серед військового складу. Окрім цього, спостерігається певний рівень насильства: сексуального, фізичного та емоційного. Я знайома з трансгендерною дівчиною, яка була й раніше військовою і продовжує нею бути. Вона якраз зіткнулася з сексуальним насильством».
Аби трансгендеру людину виключили з військового обліку, вона має пройти чимало бюрократичних перепон, а також отримати принизливий діагноз, який в більшості країн давно вже виключили з класифікатора хвороб.
«Зараз в Україні діє МКХ-10 (десятий перегляд Міжнародної статистичної класифікації хвороб і проблем, пов'язаних зі здоров'ям, - ред.), де є діагноз «F64» - «транссексуалізм». Це вважається психічним порушенням за застарілою класифікацією. Нова МКХ-11 майже у всіх країнах ухвалена, а в Україні вона ще проходить процедуру ухвалення. Я впевнена, наша країна пройде цей період трансформації. Пострадянська психіатрія відстає у розвитку і не тільки щодо трансгендерних людей».
Водночас, каже фахівчиня, той шлях, який інші європейські країни проходили за 50-60 років, Україна проходить у стислі 15 років. Проте повномасштабна війна загальмувала деякі процеси і це відбуватиметься ще певний час після війни. Але, вважає Марина Герц, за оптимістичним прогнозом ситуація з прийняттям трансгендерних людей та ЛГБТ-спільноти загалом поліпшиться в найближчі 10-15 років.
Щодо проблеми доведення своєї гендерної належності у зв’язку з мобілізацією, у Черкаському обласному ТЦК пояснюють, що з розумінням підходять до цієї чутливої теми. Щонайменше одну трансгендерну жінку в Черкасах виключили з військового обліку після оформлення необхідних документів.
Матеріал створено за підтримки Волинського пресклубу
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
Це пздц…
Я глибоко обурена ставленням українських чиновників до питання зміни статі. У Голосіївському ТЦК мені погрожували розправою. Маючи всі необхідні документи для внесення змін до актів цивільного стану, начальник Печерського відділу ДРАЦС у Києві відверто знущалася і відмовляла у прийнятті заяви лише через те, що моя адреса написана французькою мовою. Проживаючи в Бельгії, я не можу отримати допомогу навіть у консульстві України, де мені відмовляють через відсутність відповідного програмного забезпечення. Вимушена була звернутися до бельгійських органів для отримання нового свідоцтва про народження. Незважаючи на це, ДМСУ відмовляється видати мені паспорт, хоча я пройшла всі медичні процедури та маю необхідні документи, включаючи форму 066/о. Державна міграційна служба і в суді наполягає на тому, що я повинна повернутися в Україну для повторної зміни статі, що не піддається розумінню. Суди ж зазначають, що зміна статі не передбачає зміни свідоцтва про народження, є що абсурдним (Справа № 260/437/24). Вражає, скільки зусиль докладає міграційна служба, щоб не видати мені паспорт, доходячи до підробки моєї заяви про внесення змін до ЄДДР. Я хочу кричати від болю і відчаю. Я ненавиджу клятих чиновників!