Черкаський міський парк “Сосновка” або ж “Сосновський”, – не плутати з “Ювілейним”, – реконструювали наприкінці 1940-х років. А ось заклали його, очевидно, 1904-го, і відтоді до настання пролетарських часів він називався так або ж “Воронцовським”. Можливо навіть – “Воронцовським Садом” за тодішнім стандартом назв територій відпочинку.
Про це на своїй сторінці у "Фейсбук" розповідає черкаський краєзнавець Борис Юхно.
Річ у тім, що на початку ХХ століття його фактичною власницею була графиня Катерина Балашева, онука генерал-губернатора Михайла Воронцова. Так сталося, що через бездітність дядька, Семена Воронцова, у серпні 1884 року вона успадкувала колосальні володіння в Криму, нерухомість у Санкт-Петербурзі, родовий мошногірський маєток з парком і відомим на всі сусідні губернії звіринцем при ньому, лісові угіддя від того краю і аж до Черкас.
Тоді, тобто 1903 року, Балашева й передала частину “зелених активів” Дахнівському лісництву. Слідом у сосновому кварталі №23 почали будувати літні дачі: їх історія багатьом з вас вже відома. І от при дачах заклали ще й класичний алейний парк для моціону.
Після 1917 року вона з чоловіком та дітьми виїхала до Франції і оселилася у Вірофле. Два мошенські будинки були пограбовані, потім спалені у жовтні 1919-го. Тоді ж голодні місцеві з’їли ланей та інших тварин з її знаменитого звіринця, заснованого ще Михайлом Воронцовим. Балашева померла у 1931 році, нині на місці колишньої резиденції графині санаторій “Нива”.
Тож ще за бутності Черкас як райцентру, парк, наскільки це видавалося можливим, реставрували. Розчистили алеї, занедбані упродовж 1941 – 1947 років, встановили кілька скульптур, зробили літню естраду й торговельні павільйони, змонтували класичний круглий фонтан. У 1950-ті парк “Сосновський” мав дві окремі території: головну на 10 гектарах, про яку йдеться, та панорамну з іншого боку Дахнівської вулиці на високому березі Дніпра, до якого вели широкі дерев’яні сходи на місці старих, ще з 1930-х.
Неподалік того парку колись жив його дід, тож у 1960-ті, ще хлопчиною, Микола частенько бував у парку. “Ось у цьому басейні, який тепер просто яма, завалена сміттям, навіть рибки водилися. Зазвичай допоки доходив до дідової хати, встигав у парк зазирнути. Алею ще прикрашали скульптури. Здається, серед них була і “Дівчина з веслом”. А може якась подібна спортсменка, щось із тієї серії. Ще тварини, ведмедики ніби. Ближче до кута парку, а був він справді строго “квартальним”, знаходився літній кінотеатр”, – розповідав мій “гід”.
Власне, тоді до парку ми навідалися у травні 2015-го, тобто у розпал чергового будівельного скандалу, спричиненого забудовою цієї території. Законною чи ні – це незрозуміло й дотепер. А востаннє на сьогодні побував на місці парку з місяць тому. На краще нічого не змінилося: суцільні паркани, за якими гудуть бетономішалки й чутно хриплі баси великих псів. Ще читаються колишні принади парку: фонтан, колони вхідної групи, сходи на алеї, але тепер це руїни.
“Початком кінця” цього парку став 1967 рік, коли черкащани масово подалися до нового й ближчого до міста парку 50-річчя Жовтня.
Читайте також: Римські монети та кістки мамонтів: що сховано на дні Дніпра біля Черкас.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
