Про саму дату 700-річчя Черкас можна сказати лише те, що після 1500-ліття Києва, яке відзначалося 1982 року, десь у найвищих столичних кабінетах побачили у ювілеях міст “чудовий трудовий стимул”, ресурс яких в Країні Рад, вочевидь, вичерпувався.
Про це на своїй сторінці в соціальній мережі "Фейсбук" розповідає черкаський краєзнавець Борис Юхно.
Здається, ні до 1986-го, ні після, у Черкасах упродовж одного року не відкрили стільки усього соціально важливого, як тоді. З’явилася у місті й нова площа: місце культурного відпочинку трудящих, тимчасово позбавлених там парку. Наступні три десятиліття засвідчили, що ця тимчасовість ще не закінчилася. До речі, у своїй книзі “Я відверто дивлюсь вам у вічі” Володимир Сокоренко пише, що (перефразую) за надто успішне відзначення ювілею, за всі оті червоні стрічки на доброму десятку соціально-культурних об’єктів плюс 100 тисяч квадратів житла, його викликав заступник Голови Ради Міністрів УРСР Петро Тронько. Власне, він опікувався питаннями науки та культури, але “промацував” усі. І раптом що... Довелося Володимиру Григоровичу дуже популярно пояснювати “абсолютному гуманітарію” Троньку, як можна заробити й на чому заощадити, щоб на все вистачило. Зрозумів чи ні, але відчепився.
Уже у другій половині 1980-х стало очевидним, що старі схеми господарювання затріщали по швах, а з початком 1990-х вони з грюкотом розвалилися. Як виокремлювана локація, за роки Незалежності “сімсотка” просто розчинилася у просторі, “пошарпалася”, стала торжком на околиці і залишилася хіба як топонім.
Ідентифікується вона, насамперед, за п’ятиметровою скульптурою Бояна: „воїна, трудівника, співця, що уособлює перших поселенців Черкас“. Без коментарів. Хоча фігура бездоганна. Її автор – знаменитий український скульптор Анатолій Кущ, роботи якого прикрашають Чикаго і Рокфорд у США, Варшаву в Польщі, Слуцьк в Білорусі. Та головне для нас – авторське побратимство Бояна з Орантою на Майдані Незалежності у Києві. А ось що справді може символізувати давню історію міста, так це... карасики у фонтані. Упродовж віків для черкащан риба була мало не „третім хлібом“.
І скульптура, і фонтан давно потребують, так би мовити, очищення. Власне – як і сама Площа 700-річчя Черкас. Рік тому, якраз у липні 2017-го, міський голова Черкас Анатолій Бондаренко повідомив про плани щодо повної реконструкції фонтану, вартість якої може сягати від 1,5 до 6 мільйонів гривень та загальне впорядкування території, але поки що ніяких дій щодо такого оновлення не зафіксовано.
Наші урочистості з нагоди 700-річчя міста скінчилися аж у Москві. 21 листопада 1986-го вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР за підписом її голови Андрія Громико „Про нагородження міста Черкаси орденом Трудового Червоного Прапора“. За успіхи та з нагоди. Того ж дня Почесною грамотою Верховної Ради УРСР нагородили Черкаський цукрорафінадний завод, біля якого так вчасно відкрили нову площу.
Два роки тому у форматі декомунізації черкаський історик Назар Лавріненко запропонував перейменувати площу на честь князів Коріатовичів. Його пропозицію розглянули на засіданні топонімічної комісії, де ідею не підтримали з тієї причини, що Коріатовичі хоча й сприяли заселенню знелюдненого після монгольської навали Середнього Подніпров’я, та точних даних про їх безпосередній вплив на заснування Черкас немає.
Читайте також: Черкащанам розповіли, як розвивався “Казбет”.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
