Черкащани розповіли, як опановують бойове мистецтво ніндзя

28 березня 2017, 15:30

Техніки ніндзя сьогодні дуже популярні в усьому світі. Їх використовують у багатьох сучасних фільмах, наприклад, "Ідентифікація Борна", "Таксі". Мистецтвом ніндзюцу у фільмах глядачів радують Глен Леві, Стівен Сігал та інші.  Секція ніндзюцу "Білий лебідь" існує в Черкасах уже понад десятиліття. Нині група отримала постійний зал для занять у будинку культури ім. Кулика. Долучитися до занять у черкаській секції може кожен охочий, незалежно від віку, ваги, статі та фізичного розвитку. Можна поставити собі за ціль досягти першого дану, а можна просто попрацювати над своїм тілом і навчитися нового, пише in.ck.ua.

Ніндзя по-черкаськи

Середньовічний спецназ – так характеризує представників кланів ніндзя Валерій Левченко, викладач ніндзюцу в Черкасах. Убивати ворога вночі, чекаючи його в засаді, метати сюрикени (традиційна японська метальна зброя) і служити найманими вбивцями – такими ніндзя зображають у легендах і переказах. А от Валерій Левченко вважає, що романтичний кіношний образ ніндзя дещо кумедний і неправдивий через старання історичних ворогів клану “нічних тіней”.

Бойове мистецтво ніндзюцу об’єднує аж дев’ять шкіл і включає рукопашний бій, стрільбу з лука, нунчаки, бій шестами, бій на філіппінських палицях, переломи кісток і виривання сухожиль, цигун і техніки цигун тощо. Після слів про переломи кісток і виривання сухожиль я запитую, скільки шансів у учнів вийти із заняття живими. Виявляється, травматизм на тренуваннях відсутній, на ніндзюцу навіть немає спарингів рукопашного бою.

- Тут не так, як на деяких інших мистецтвах, де вас просто починають одразу бити старші. Перш ніж перейти до практики, ми вчимося давати гідну відсіч. Насправді ніхто сухожиль не рве і кісток не ламає, – розповідає майстер.

Відкривається ціла "кухня" підготовки: учні спочатку повторюють один і той же прийом десятки і сотні разів, причому повільно. Далі йде відпрацювання ударів на манекенах, стовпах і маківарі – дощечці, яка пружинить удар, тож треба швидко прибирати руку, щоб не отримати "відповідь". Відпрацювання рухів повільне, щоб тіло запам’ятало рух. Один прийом треба повторити 108 разів, щоб підсвідомість його запам’ятала, і тіло автоматично все виконувало.

Ніндзюцу не було б ніндзюцу, якби тут не вчили техніці маскування та вмінню бути непомітним. Основним принципом, що допоможе лишитися непомітним, майстер ніндзюцу вважає вміння злитися з натовпом. Ідентичний одяг, поведінка, вміння говорити в тому ж стилі та тією ж лексикою – все це дозволить "нічній тіні" залишитися непоміченою скрізь.

- Уявіть: заходите ви у під’їзд, вам знайомі всі звуки і запахи – смажать котлети, нявкає кіт, хтось співає у першій квартирі... А раптом ви відчуваєте – щось не так. У повітрі якесь напруження, щось незвичне, пахне загрозою. Якщо ви це відчуваєте, треба негайно діяти, можливо, на вас хтось очікує. Ніндзя вчаться відчувати наміри інших і маскувати свої власні. Наприклад, декілька осіб стають за спиною учня із зав'язаними очима і починають виражати страх, ненависть чи доброзичливість. Його задача – зрозуміти, хто що відчуває. Важливо також не довіряти наміру іншого. Наприклад, я підкрадаюся до свого учня, вдаю, що хочу дати палицею по голові, а даю по коліну. На заняттях ми вчимося вгадувати справжній намір!, - зазначив викладач ніндзю Валерій Левченко.

- Зріст, вага й фізична сила не мають великого значення. Ми не тягаємо залізо по 20 тонн в одній руці, тут це не має значення. Хоча ми, звісно, робимо вправи на розтяжку й віджимання. До кожного учня – свій підхід. Я ставлю всім запитання: "Навіщо тобі ніндзюцу?". Хтось хоче навчитися боротися, хтось – оборонятися, писати вірші, стати майстром каліграфії. Все це теж ніндзюцу, - додав майстер ніндзю. - Заняття проходять регулярно, а за бажання – хоч щодня, а то і двічі на добу. На уроках нічого не робиться із-під палки, ми разом вирішуємо, до яких занять лежить душа сьогодні: не можеш підняти палицю – будеш медитувати, не хочеш медитувати – піди потренуй рукопашний бій. Саме тому ніндзюцу – мистецтво, а не просто набір технік.

Ніндзюцу допомагає в різних життєвих ситуаціях

Ніндзя і самураї історично мають повністю протилежні філософії. І самураї, і ніндзя служили суверенам, але більше у цих кланів немає нічого спільного. Якщо вірити історії, ніндзя служили тим, хто більше заплатить, були найманими вбивцями і діяли, не гребуючи ніякими методами. На думку черкаських ніндзя, багато із написаного про представників їхнього мистецтва – неправда. Різниця між ними та самураями, на думку вчителя, полягає у небажанні здійснити самогубство після смерті суверена. Ніндзя були найманцями, служили в японській армії, могли бути охоронцями імператора, служили знаті. Вони жили закритими кланами, навчання отримували лише діти клану: і хлопчики, і дівчатка. Ніндзя захищали себе і своїх рідних і не слідували подібним кодексам честі, в усьому іншому вони були людьми свого часу.

Як би там не було історично, нині ніндзюцу для українців – бойове мистецтво, яке допомагає навчитися захищатися та керувати своєю життєвою енергією ци. Остання, за віруваннями давніх японців та китайців, є рушійною силою життя. Навчившись керувати енергією ци, можна не лише стати здоровим і сильним, а й творити дива.

Черкаська секція ніндзюцу виховала справжніх ніндзя. Одна з них – Марія Журавель. Дівчина 7 років йшла до своєї мети і таки вивчила всі премудрості японської філософії.

- У мене перший дан, тобто чорний пояс. Перший дан у ніндзюцу – це дев’ять разів майстер спорту, адже мистецтво об’єднує аж 9 шкіл. Це дуже повноцінна система, ні один вид бойового мистецтва, на мою думку, не дасть вам такого обсягу знань і вмінь. Ніндзюцу багатогранне, його можна використовувати в усіх сферах життя. Мені подобається, що тут не треба накачувати тіло, “набивати” його, натомість є заняття на розслаблення, розтяжку, медитація. Ніндзюцу дає вам розвиток духу та психіки, тут ви навчитеся не боятися, виходити зі стресової ситуації з найменшою для себе шкодою, керувати своїми емоціями й емоціями іншої людини (це корисно, коли ви намагаєтеся не довести на вулиці звичайний конфлікт до фізичного). Ну і, власне, ви навчитеся не потрапляти у небезпечні ситуації, - розповіла ніндзя Марія Журавель.

- Ніндзюцу вчить і твердості, й м’якості. Тіло засвоює прийоми і вчиться застосовувати їх у потрібну мить. Наприклад, ми вчимося проводити удар по периферії, для цього достатньо просто відхилитися, а потім допомогти ворогу впасти. Замахуючись, уже втратив рівновагу – це механіка і фізика, - зазначила Марія Журавель. - Я використовувала ніндзюцу у життєвих ситуаціях, і не раз. Якось я йшла з тренування, а мені назустріч ішов п’яний чоловік, і вже розставив руки, готуючись мене хапати. Я, як декілька хвилин тому на тренуванні, вдарила його кулаком, він упав і залишився лежати на землі, а я мала час щоб втекти.

Поділитись

Коментарі

Вгору