У Черкаському художньому музеї відкрилася ювілейна виставка живопису народного художника України, професора Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького Івана Бондаря «Україна – Шевченків край».
Відомого майстра пензля дружньо та з
великою шаною вітали із 75-річчям. Загалом до ювілейної експозиції увійшли
понад 90 живописних полотен різних років, починаючи з 1980-х та до сьогодення.
Це колоритні сюжетні пейзажі, добре знайомі та милі оку кожного черкащанина,
портрети відомих особистостей та сучасників (деяких з них можна було побачити і
в виставковій залі « наживо»), вишукані флористичні натюрморти.
Весь цей скарб, який акумулював у собі сонячний настрій митця та його особливий реалістичний почерк, зібраний в єдиній експозиції, вкотре оголив перед всіма вразливу душу майстра, який так тонко відчуває навколишній світ. Загалом творчий доробок відомого художника налічує понад 2000 картин.
Роботи майстра зберігаються в Художньому
фонді, Міністерстві культури України, а також у багатьох музеях та приватних
колекціях України та за кордоном, зокрема у Німеччині, Англії, Японії, США,
Нігерії, Австралії, Югославії, Канаді тощо. Ювілейна виставка діятиме в
Художньому музеї до 1 листопада 2019 року.
Виставка Івана Бондаря є своєрідним підсумком його плідної багаторічної творчої діяльності. У доробку Івана Бондаря представлена ціла галерея портретів сучасників художника: визначних постатей держави, артистів, героїв трудових звершень колег-художників, письменників, друзів тощо.
В них живописець переконливо передає не лише зовнішність
портретованого, а й розкриває його багатий внутрішній світ, характер та
настрій. Цією виставкою Іван Іванович засвідчує свою щиру і безмежну любов до
мистецтва, любов до своєї Батьківщини та життя загалом».
З такою влучною характеристикою митецької
суті віртуозного майстра пензля важко не погодитись. Щодо того, яка саме
головна мотивація рушила ювіляром, під час формування саме цієї експозиції,
Іван Іванович відповів з притаманним йому бажанням у всьому докопатись до
глибинної суті речей.
— Здавалось би, — навіщо
воно оте все мені?! — на мить майстер філософськи завмирає. — Але сьогодні,
наприклад, я бачу, яка кількість людей потребує духовних цінностей. Всі — від
царів до самих нижчих рівнів у суспільстві, все ж таки шанують прекрасне. Бо
воно підіймає людей на поверхню, змушує їх вдосконалюватись, бачити світ
інакшим та більш позитивним. Я знаю також, що на виставку прийшли
колеги-художники та студенти, які у майбутньому будуть творити так само, як все
життя творю я. Якщо вони щось візьмуть від мене собі, я буду просто шалено
щасливою людиною! Такою, яка недарма прийшла у цей непростий світ. Якщо вони
стануть хоча б на крок ближчими до істини — оце і є велика мотивація для мене,
як для художника, який вже давно шукає істину у собі та у всьому тому світі, що
мене оточує щодня. А ще по виставці та по реакції відвідувачів музею видно, що
я всі свої 75 років таки не байдикував!
Вочевидь, поважний живописець окрім теплого характеру має ще й чудове
почуття гумору та ніколи не стидається самоіронії. За його словами, вдома, в
майстерні та «загашниках», ще є в разів десять більше картин, ніж представлено
сьогодні на виставці. Вони експонувались на багатьох виставках, у
найпрестижніших галереях світу та нашої країни. Деякі роботи зберігаються в
приватних зібраннях. До речі, якось картинами Івана Бондаря милувалась навіть
королева Єлизавета II. Однак, як наголошує художник, наймиліше його серцю виставлятись на рідній Батьківщині,
бо це є дім, першооснова, яка власне й надихає на творчість.
— Мистецтво для мене — це боротьба за жінку, за її увагу та любов, за
розуміння та всіляку підтримку, — Іван Іванович трохи дивує цим несподіваним та
відвертим зізнанням.
Виходить таки тисячу разів мали рацію французи, вигукуючи своє знамените «Cherchez la femme» (Шерше ля фам), яке буквально означає «шукайте жінку».
Власне довго шукати музу Івана Бондаря
не довелось, адже він із словами особливої вдячності вже вкотре представив
загалу свою кохану дружину, друга і однодумця, яка завжди поряд, завжди
підтримає і власне й є для художника справжнім двигуном прогресу.
Привітати Івана Бондаря прийшли спілчани зі споріднених Національної спілки
художників та Національної спілки письменників, профспілкові діячі, педагоги,
колеги та просто давні друзі, для яких Іван Бондар дійсно є мотивуючим
прикладом того, як потрібно жити, ставитись до життя і до країни, в якій
народився та виріс.
— Я хочу сьогодні відзначити Івана Бондаря, як людину, яка реалізувала
просту формулу Григорія Сковороди — «Пізнай себе і сотвори себе. І нічого не
пізнаєш божественішого, поки не пізнаєш самого себе», — акцентував у вітальному
слові ювілярові ректор Черкаського Національного університету ім. Богдана
Хмельницького Володимир Черевко. — Мені відомо, який непростий життєвий шлях
пройшов цей майстер — від невисокого, але дуже колоритного старту до найвищих
вершин творчості. Звісно, завдячуючи батькам та педагогам, що навчали, але й не
в останню чергу завдяки своєму безмежному таланту, яким його позначив Господь
Бог. Звичайно ж, і наполегливості на постійній праці на шляху удосконалення.
Іван Бондар є яскравим прикладом того, як людина може сама себе створити та
реалізувати.
За нагоди, Олександр Черевко вручив ювіляру почесну грамоту Черкаської
обласної державної адміністрації та обласної ради «За особливі заслуги перед
Черкащиною». А ще подарував йому ексклюзивний хронометр та сигнальний примірник
спільної з поетесою Людмилою Джулай художньо-поетичної книги «Гомін століть»,
який поетизує живописну місцину звенигородських Водяників.
Доцент кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва
Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, відповідальний
секретар Черкаської обласної організації Національної спілки художників України
Іван Фізер особливо підкреслив належність Івана Бондаря саме Черкащині.
— Тут , у Черкасах після закінчення навчання Іван Бондар і
почав творити. Робить це і донині. Він наш! Говорити про його чесноти можна
безкінечно. Це людина, яка віддана мистецтву до кінця. Коли б ти не зустрів
його, у нього завжди при собі етюдник, фарби, кисті. Він завжди повний задумів
і завше у постійному та невпинному творчому русі.
Цікавою, дещо повчальною, але по-домашньому теплою, хоча й з невеличким
присмаком офіціозу, видалась ювілейна зустріч Івана Бондаря із своїми
шанувальниками. Вони засипали його подарунками та квітами, наговорили
приємностей на наступні сто років уперед, присвячували вірші та пісні. На
останок, хитро примружившись, ювіляр підсумував: «Треба, мабуть, ще щось таке
утнути цікаве, щоб усі ви разом вигукнули: Оце, козак, дає жару!».
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
