Байкер із Тальнівщини мріє їздити на мотоциклі до 102 років (фото)

28 вересня 2020, 22:03

64-річний Володимир Браїловський –байкер зі Здобутку, що на Тальнівщині. Пристрасть до мотоциклів у чоловіка з’явилася вже у зрілому віці. В дитинстві, як розповідає, любив кататися на велосипеді, бо мотоцикл тоді вважався розкішшю. Про це інформують "Вісті Черкащини".

На байку він їздить чи не щодня – до магазину, у місто чи просто заради того, щоб проїхатися і відчути, як каже, адреналін.

- Сідаю і їду, не розганяюся дуже, так – 90/100 км. , – розповідає Володимир.

Оскільки діти живуть закордоном, щороку він їде до них у гості. Проте не автобусом чи авто – 1600 км в одну сторону і стільки ж назад він за півтори доби долає на своєму байку.

- Я б ніколи не пересів за кермо машини, – розповідає. – Бо це зовсім не те. Коли їду, я відчуваю, що вільний, насолоджуюся красою природи. Я завжди можу зупинитися там, де захочу, роздивитися те, що припало до душі. Я об’їздив майже всю Україну, брав участь у багатьох злетах, байк-фестах, у 8-тисячній колоні байкерів, їздив на мотоциклі аж до Волги, у Пітер на парад військово-морського флоту. Сам служив 3 роки на підводному човні. Я вам скажу, що старість мене вдома не застане. Думаю, як закінчиться карантин, то ми з хлопцями на той рік обов’язково дамо жару.

Зараз Володимир Браїловський – почесний член байкерського клубу «Залізні пси» і найстарший його учасник.

- У 2014 році я був у Звенигородці, – каже чоловік. – На СТО молоді хлопці робили мотоцикла. Познайомився з ними. Як стали на ноги, створили байкерський клуб «Залізні пси». І вже рік, як філіал цього клубу діє у Тальному. На постійній основі нас чоловік 7, переважно старшого віку. Щороку ми відкриваємо і закриваємо сезон. Як правило, їдемо на природу, з палатками. Приїжджають хлопці зі Звенигородки, Катеринополя. У нас немає різниці, скільки тобі років, ми спілкуємося на рівних. Розмовляємо переважно про мотоцикли, про новинки, технічні характеристики. Кожен ділиться, де і на яких байк-злетах був, що бачив. Як сезон закритий, ми все одно зустрічаємося. Вітаємо один одного з днем народження, з Новим роком, ходимо в баню.

Як каже байкер, свого залізного коня не довіряє нікому, пригадуючи вислів «Шаблю, коня і жінку не дам нікому». Хоча з радістю може прокатати бажаючих. Ремонтує свій мотоцикл сам, якщо щось незначне. Свого життя без байка не уявляє.

- Я мрію їздити на байку до 102 років. Бо 100 – це мало, а 105 – наче й багато, – жартує наостанок.

Поділитись

Коментарі

Вгору