Український народ воювати не хоче, а армія воювати втомилася.
Очевидна формула ведення бойових дій, про яку не потрібно писати навіть у підручниках - це співвідношення сил і засобів. І якщо з засобами ми маємо певні проблеми - з силами у української армії катастрофа.
Не можуть люди два роки сидіти в окопах з такою інтенсивність бойових дій. Не можуть трьохсоті після пʼяти контузій повертатися у стрій і повноцінно виконувати свою задачу, не можуть військові морально хавати таку прірву між своїм світом і світом цивільних, де все чудово і кожен живе своїм життям.
І якщо вам здається що ворог нестиме такі втрати з кожним завойованим (знищеним) населеним пунктом, як в Авдосі і з часом просто зітреться - ви помиляєтесь.
Будь-яка бригада ЗСУ - це організм, який складається з більш дрібних організмів, що в своїй сумарній кількості усіх бригад і складає Збройні Сили України. При вибуванні людей зі строю бригада потребує постійного поповнення свіжими силами, які у взаємодії з досвідченими командирами усіх ланок можуть продовжувати вести бої.
І якщо в Третій Штурмовій за рахунок власного рекрутингу і системи підготовки нам вдається хоч якось тримати темп - у більшості інших підрозділів така опція відсутня.
Армія потребує поповнення. Інакше не буде України. Не без Донбасу і Криму, не по Дніпру. Не буде взагалі, як було сто років тому.
Дмитро Кухарчук, командир 2 штурмового батальйону 3 ОШБр, допис на власній сторінці у Facebook
