24 рази людей на Черкащині покусали скажені тварини, вакцини — критичний залишок

17 липня 2015, 11:00

822c26831270419f41493586f1e0cd6d_XL

Двадцять чотири випадки сказу тварин сталися в області цього року.  Найбільше — в Чорнобаївському, Черкаському, Кам’янському районах, пише Черкаський край.

Тільки в липні сказ спалахнув уже в трьох точках області. Так, у Черкаському районі в селі Білозір’я бродячий скажений кіт шкрябнув жінку. Потім пішов городами на Хацьки. В одному з дворів потрапив на очі молодому чоловікові. Той подумав, що це сусідський кіт і хотів взяти його на руки. Кіт вкусив. В іншому дворі ця ж хвора тварина погризлася з котами й собаками. Напала ще на двох людей… Це в районі вже п’ятий випадок сказу з початку року.

У вихідні проявився сказ у кози в Богодухівці Чорнобаївського району — вона покусала хазяїна. Худоба була на випасі, де бігали й лисиці. Вочевидь, одну козу рудохвості й зачепили. Клінічні ознаки проявилися через два тижні. А у Ватутіному на людину в полі напав дикий кіт.

— Джерелом інфекції є червоні лисиці, бува, і єноти (у березні в Мохначі Чорнобаївського району єнотовидна собака вбігла в село й нападала на людей), — пояснює начальник відділу забезпечення протиепізоотичних заходів головного управління ветеринарної медицини в Черкаській області Віктор Чепурний. — Захворілі на сказ тварини не відчувають страху, стають агресивними. Контактують з бродячими й домашніми тваринами, а ті передають сказ людям (можна інфікуватися навіть через заражену слину).

Раніше проводилась імунізація диких тварин пероральною вакциною:

— Її в капсулах розкидали з фаршем у місцях проживання диких тварин. Остання така вакцинація проводилась у 2008 році, — пригадує начальник Черкаської районної державної лікарні ветмедицини Іван Ляшевський. — На це нам потрібні великі гроші, близько ста тисяч гривень, і повторення цієї процедури три роки підряд, щоб виробився імунітет і зупинилось поширення сказу.

У державну програму забезпечення пероральною антирабічною вакциною наша область не включена, а лише області при кордоні з країнами Європи.

Значить, потрібен «самозахист» від наступу сказу з дикої природи — профілактичне щорічне щеплення домашніх тварин: котів, собак, худоби, яку випасають. Але, скажімо, чорнобаївські ветеринари розповіли, що цього року не одержали жодної дози вакцини. Купити її хазяїнові у вет­аптеці неможливо, бо досі цей товар не користувався попитом уроздріб, тож дядькові хіба самому на заводі замовити (вакцина індійська, російська). Та й кожен думає, що лихо з лісу його подвір’я обмине…

Третя лінія оборони — профілактичне лікування від сказу людей, яких покусали нещеплені бродячі коти й собаки чи дикі тварини. Та вакцину для потерпілих зараз  доводиться попошукати. Є певний запас для області — відділ імунопрофілактики департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації видав з нього в цьому році 587 доз антирабічної вакцини. На сьогодні лишилася… 41 доза (а на курс треба шість щеплень). Це критичний залишок. Держзакупівель не було — міністерство не провело тендерів. Потерпілі від зубів скажених тварин і самі шукають вакцину в аптеках, де вона іноді трапляється. Деякі лікарні купують за місцеві бюджети.
Дванадцять років в області люди не помирали від сказу, констатують санітарні лікарі. Принаймні, офіційно зареєстрований випадок смерті від цієї хвороби стався на Звенигородщині у 2003 році: загинула дитина. Але насторожує те, що зараз є випадки, коли поранені скаженими тваринами відмовляються від лікування. Скажімо, у хацьківсько-білозірському інциденті один із чотирьох потерпілих від укусів кота написав відмову від антирабічного щеплення.

Поділитись

Коментарі

Вгору