«Якби не було дітей, я б не воював», – боєць 128-ї бригади «Горець» (відео)

23 березня 2015, 10:42

10409209_699419436833797_7116786364672930657_n

Батько чотирьох дітей Володимир Погорілий із позивним «Горець» ще минулого року добровольцем пішов на фронт. Він боєць 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, яка нещодавно повернулася з-під Дебальцевого. Поки чоловік воює на сході його дружина з дітьми готують сухі борщі, які відправляють на передову. «До войны Люда вышивала крестиком, а сейчас она во так релаксирует», – сміється військовий, інформує Громадське ТБ:Черкаси.

«Горець» вибачається, що говорить російською, каже, що від того він не менше любить Україну. Пишається своєю патріотичною родиною та впевнений що скоро «наші» переможуть. Зараз чоловік удома на реабілітації після контузії. Через декілька тижнів знов повертається в зону АТО.

"Если бы я был один, как перст на этой земле, если бы не было детей и жены, то я бы сейчас в баре сидел и пил пиво, зачем мне там воевать, за кого? Но из-за того, что у меня есть мама, дай Бог ей здоровья, супруга, дети, пошел. И одна фраза меня поменяла, которую я услышал в воскресенье, а в понедельник поехал в военкомат. Какой-то командир батальона сказал: "Ребята, проще встретить врага в окопе с автоматом в руках, чем сидя на диване в трусах и с газетой". Я тогда подумал: "Лучше мне туда выйти на передовую и там остановить врага, а что я сделаю здесь, когда они будут под подъездом стоять?" – каже військовий Володимир.

Людмила Погоріла зізнається, що її волонтерство розпочалося з пошуку військового одягу та взуття для чоловіка, а потім і для інших бійців із його бригади. Потім почала передавати на схід усе необхідне для військових: від голки до тепловізора.

"Муж попросил узнать ,кто у нас в городе делает борщи. Я нашла и позвонила к ним, но у них очень большой объем работы, я сейчас это просто по себе знаю, я немного делаю, но уже я не справляюсь, просят больше чем я могу дать. Решила раз такая востребованность, то мы с детьми поехали и купили одну сушку, две нам еще отдали. Родители из села привезли много продуктов и мы начали этот процес сушения. Старший сын у нас в основном по тяжестям: он носит мешки, когда папы дома нет, помогает мне с тяжелой работой, дочка чистит, перебирает, когда приходит с университета и на сколько позволяет время. Дашка у нас самая меньшая лук очень сильно любит чистить. Даня у нас по порядку, он в основном мусор выносит. Бабушка вот приехала, она у нас специалист по вареникам.

Мы сушим здесь овощи для борщей, ну поскольку сушек не хватает приходиться менять: сначала один овощ сушим, потом другой закладываем. Было бы в идеале, чтобы у каждого овоща была своя сушка, тогда бы все шло параллельно", – говорить Людмила.

"Когда домашняя еда туда попадает, это не столько как еда. Там не то что голодная армия, просто когда приходят посылки, пусть даже эти вареники делала не жена, ни мама, а получаешь ее от совершенно незнакомого человека, получаешь домашний любой продукт сидишь, ешь, глаза закрыл и ты уже дома. Понимаешь для чего ты там. Чтобы будущее вот этих вредных родных было счастливым", – каже багатодітний батько.
На сьогодні в Людмили багато замовлень на сухі борщі. Однак вона не встигає готувати потрібної кількості – бракує сушарок та продуктів.

Пришвидшити процес готування борщів та допомогти волонтерам можна за тел.: 099 600 93 55, 093 358 02 99 (Людмила)
066 515 75 77 (Володимир)

Номер карти 5168 7572 6565 8700 (Погоріла Людмила)

Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram

Поділитись
Вгору