Одні з них ще й досі в зоні АТО, інші чекають на повернення додому, хтось лікується від поранень, а дехто живе в пам'яті рідних. Історії про відважних канівчан зібрала "Дніпрова Зірка".
Доброволець із Канева, голова федерації футболу Канівського району Микола Порожній:
- Миколо, куди вас розподілили після навчання в Києві?
- Я знаходжуся біля села Широкіне, неподалік від Маріуполя. Служу офіцером 17-ї танкової бригади. Від нас до передової півтора кілометра, нас часто обстрілюють. Серед бійців є поранені.
- Які обов'язки ви виконуєте?
- Я психолог-вихователь батальйону, проводжу бесіди й тестування на предмет морально-психологічного стану бійців. Але тут зона бойових дій, тож доводиться займатись не тільки своїми обов'язками. Ми і за продуктами їздимо, і культурно-масові заходи організовуємо. Я взяв із Канева спортивний інвентар (тенісні ракетки, м'ячі тощо), намагаюся солдатів залучити до спорту.
- Який морально-психологічний стан бійців?
- Стан складний, адже хлопці без ротації вже вісім місяців, такий довгий час не бувати вдома й знаходитися постійно в гарячих точках… Солдатам важко. Але вони тримаються гідно.
- Чи спілкуєтеся ви з рідними?
- Телефоную щодня. Сини й дружина сумують, і я сумую, ми ж рідні люди. Ось 23 березня моїм синам-близнюкам Ігорю і Владу виповнилося по 15 років. Я дуже хотів бути з ними в день народження, але розумію, що потрібен тут.
Доброволець із Канева, демобілізований Віталій Якубець:
- Віталію, ви вже демобілізовані, чим плануєте займатись далі?
- Після перебування протягом шести місяців під Волновахою хочеться відпочити та відновити здоров'я, далі буде видно.
- Як ви почуваєтеся вдома після передової?
- Трохи незвично, все тихо й спокійно… Постійно телефоную своїм друзям із нашого окремого мотопіхотного 14 батальйону. А так вже звикаю потроху.
- Скільки загалом ви були в зоні бойових дій?
- Із 4 вересня минулого року й до 15 березня цього року.
Юрій Руденко, батько пораненого солдата в зоні АТО, канівця Євгена РУДЕНКА, який втратив частину руки:
- Як себе почуває Євген? Як проходить лікування?
- Нещодавно Женя був удома, зараз знаходиться в Харківському інституті протезування. Ходить на процедури з підготовки до протезування руки. Державних коштів на протезування ми поки що не отримали, оскільки Євгену й досі не видали довідку учасника АТО. Якби не допомога волонтерів, знайомих і небайдужих людей, я не знаю, що б ми робили, адже навіть на процедури, ліки та переїзди потрібні немалі кошти, не кажучи вже про придбання протезу.
- Чому Євген не отримав довідку учасника АТО?
- Через бюрократичну плутанину. Для отримання довідки потрібні свідки того, що він воював у зоні АТО. П'ятого грудня 2014 року в госпіталі Євген був нагороджений медаллю "За воїнську доблесть". Цю нагороду мій син отримав особисто з рук Міністра оборони України Степана Півторака. Яких ще доказів треба? Я чекатиму тиждень, якщо довідку не дадуть, поїду під Верховну Раду.
Доброволець, боєць 79-ї окремої аеромобільної бригади (м. Миколаїв), канівець Антон Моргунков
- Антоне, де ви зараз знаходитесь?
- Поблизу села Широкіно.
- Чим займаєтесь? Як проводите вільний час?
- Вільного часу практично немає, постійно тренуємося, патрулюємо населені пункти, відпрацьовуємо тактику, але коли з'являється трохи вільного часу, дивлюся по телевізору футбол, або телефоную рідним.
- Додому хочеться?
- Дуже. Діти, кожного разу як я телефоную, також беруть телефон і розповідають мені про свої справи. Молодша Оленка ходить до дитячого садка, старший Ілля збирається до першого класу, обоє пишаються тим, що їх батько військовий.
- Коли вас демобілізують?
- Я був мобілізований торік 18 червня, отже якщо все буде добре, то восьмого червня ц.р. маю вже бути вдома з рідними.
- Чим плануєте займатися в мирному житті?
- Хочу працювати в заповіднику або в лісництві. Хочу бути ближчим до природи. Також разом із канівськими козаками планую займатись військово-патріотичним вихованням дітей, обов'язково залучу до цієї справи своїх дітлахів.
Сергій Голдиш, народився в с. Пекарі, був важко поранений в зоні АТО:
Сергій Голдиш після закінчення Ржищівського професійно-технічного ліцею, де здобув професію автослюсаря, влаштувався на роботу за фахом. Але пропрацював хлопець недовго - вирішив іти служити до армії за контрактом. Коли на сході країни розпочалися воєнні дії, 17-у танкову бригаду, де служив Сергій Голдиш, відправили в зону АТО.
Ось що розповів нам хлопець: "...Тривав жорстокий бій поблизу міста Горлівка. Надійшов наказ йти на допомогу нашим - вивезти поранених. Але бойова машина, в якій я був разом з побратимами, потрапила в засідку. Від вибуху хлопцю, який був поряд, відірвало руку, а мені осколок потрапив в око і я його втратив. Не зважаючи на поранення, я намагався допомогти бійцям. Осколки від наступного вибуху поранили мені руку, ноги, ребра".
Сергій потрапив у полон і був перевезений до лікарні в Донецьк. Внаслідок поранення йому видалили праве око. В тілі хлопця знаходиться близько 500 осколків, які йому обіцяють видалити найближчим часом.
Андрій Петрушенко, канівець, загинув на блок-посту в зоні проведення АТО
Напівсиротою залишився Дмитрик - син Андрія Петрушенка, 30-річного канівця.
...Це сталося в ніч з 10 на 11 січня 2015 року. Андрій Петрушенко на блок-посту потрапив під обстріл, внаслідок чого отримав поранення, несумісне з життям, і загинув на місці. Тепер 7-річного Дмитрика виховують мама і бабуся з дідусем.
- Основної матеріальної допомоги досі немає, тому що в наявності не всі документи, які засвідчують, що Андрій був учасником бойових дій. Компенсаційні виплати незначні. Та все ж ми чекаємо обов'язкової матеріальної виплати,- говорить батько Андрія Петрушенка,- Сергій Степанович.
26 березня ц.р. відбулося вручення Почесної відзнаки Канівського міського голови "За заслуги перед містом Канів" Андрію Петрушенку (посмертно), яку отримали батьки загиблого героя.
Лікар, канівець, проходить службу в зоні АТО Юрій Паньковецький:
Нещодавно до Збройних Сил України був мобілізований лікар-терапевт Канівської ЦРЛ Юрій Паньковецький. Спершу його направили до навчального центру для підготовки військових лікарів при Українській військово-медичній академії в місті Городок Житомирської області. Після навчання медиків розподілили по військових частинах. Зокрема, Юрій Паньковецький був направлений до міста Сєверодонецька Луганської області. Утім, через кілька днів частина була передислокована на полігон у Рівненській області. Як повідомив Юрій Паньковецький, наразі він перебуває в складі 53-ї окремої механізованої бригади.
- Підтримуємо здоров'я військових, проводимо медогляди, навчаємо солдатів першій медичній допомозі, щоб при пораненнях вони могли допомогти не тільки своїм товаришам, а й собі, - говорить Юрій Паньковецький.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
