Золотонісці розповіли, як штурмують закордонні університети

03 лютого 2016, 15:40

1_i

«Освіта без кордонів» – саме таким девізом можна коротко охарактеризувати навчальну діяльність Золотоніської гімназії сьогодні. Не зважаючи на значні переваги, більшість часто зупиняє себе на думці, що таке навчання доступне або геніям, або багатіям. Разом з тим щороку 3-5 гімназистів їдуть підкорювати освіту за межами України. Географія навчання золотоніських випускників справді широка – наші юнаки та дівчата за 10 років відзначились у Франції, Канаді, Литві, Польщі та США. Підґрунтям цієї статистики, на думку більшості таких студентів, стала отримана якісна освіта в школі, інформує Золотоноша.

Сьогодні розмову вестимемо з одними із таких підкорювачів закордонних вершин – Владиславом Тараненкомта Денисом Саловим, котрі отримали свої атестати минулого року.

Розпочнемо із головного, а саме місця вашого перебування. Де ви навчаєтеся? На якому факультеті?

В.Т.: Я навчаюсь на факультеті Біомедицинської інженерії в «Centennial College», що в Торонто (Канада).

Д.С.: Університет Монпельє (Франція), факультет наук з профілем біохімії.

Чому ви зупинили свій вибір саме на цих країнах?

В.Т.: Канада – одна з держав, де освіта знаходиться на досить високому рівні. Більш того, країна проводить відкриту імміграційну політику, що значно спростило оформлення документів.

Д.С.: Насправді, причин багато. Франція – це одна з передових країн в галузі хімії. Тут можна отримати якісну європейську освіту, а в цій області – найкращу в Європі. Крім цього, можна з впевненістю сказати що Франція вважається чи не найкращою країною для студентів. Навчання у тамтешніх університетах безкоштовне, є можливість займатись будь-яким спортом. Все зроблено для того, щоб студенти почували себе комфортно та захищено.  

Які основні вимоги до українців, які виявили бажання навчатися у закордонному виші? 

В.Т.: Потрібно знати мову на досить високому рівні та мати високі оцінки в шкільному атестаті.

Д.С.: Перш за все – знання французької мови рівня В2 (володіння мовою «вище середнього» за Загальноєвропейськими рекомендаціями з вищої освіти, – ред.). Після – складання іспиту, подання документів до вишу та пошук житла. Також обов’язкова умова для неповнолітнього іноземного студента – мати гаранта, тобто людину, яка несе повну відповідальність за ваше життя та здоров’я.    

1

 

Одна з найскладніших проблем для будь-якого іноземця – мовний бар’єр. Чи важко було його подолати? 

В.Т.: Так, це – одна з найбільших перешкод для закорднонних студентів у кожній країні. Особливо складно було з так званим сленгом, який дуже популярний серед канадців. Вивчити його можна лише спілкуючись зі справжніми носіями мови.

Д.С.: Перші тижні було особливо важко: зовсім інша країна та мова. Але поступово почав звикати до нового ритму життя. Якщо ти кожен день говориш французькою, 8-9 годин в університеті, то поступово починаєш мислити цією мовою. На лекціях та семінарах бар’єру як такого не було, тільки український акцент видавав мене. Але під час щоденного спілкування з іншими студентами виникали невеликі труднощі через сленгові слова та вирази. Крім цього, французькою не так формуються речення, як у нас. Хоча до такого поступово, як і до всього іншого, можна звикнути.

Який термін навчання встановлений у ваших закладах? Які саме науки ви опановуєте? 

В.Т.: Програма триває три з половиною роки. Я вивчаю способи застосування інженерних принципів в медицині. Ця галузь є досить новою, тому не дуже відома в Україні. 

Д.С.: Вивчаю хімію, клітинну біологію, англійську, математику, фізику, геологію. Спеціалізація – хімія та біологія. Планую отримати бакалавра в цьому університеті, навчатися маю ще три роки. Згодом на мене очікують ще 2 роки магістратури. Є й можливість зміни університету. 

Щодо самого процесу навчання: в чому полягає його суть, принципи організації, структура? 

В.Т.: Процес навчання досить простий. Я маю 6 предметів. Для того, щоб здати залік з кожного, мені потрібно набрати більше 50 відсотків із максимуму. Якщо маєш менше, то повторюєш цей курс наступного семестру.

Д.С.: Із впевненістю можу сказати, що в університеті надаються всі можливості для успішного складання екзаменів та заліків. Це – онлайн ресурси, репетитори, студентські асоціації (наприклад, з хімії та біології), бібліо- та медіатеки.

Кожного дня, крім вихідних, проводяться лекції. Також в групі організовуються семінари, типу наших уроків, які тривають півтори години. В кінці кожної теми треба писати контрольну. Потім – лабораторні та практичні завдання.

2

 

Повернімося до справ вітчизняних. Ви обидва – представники золотоніської освіти. Чи достатнім був рівень знань, які ви здобули у гімназії, для подальшого навчання за кордоном? 

В.Т.: База, яку я отримав тут, мала досить високий рівень, щоб розпочати навчання у моєму коледжі. Головною проблемою був лише повний перехід на англійську мову.

Д.С.: У нашій школі я отримав базу, яку успішно використовував для навчання в першому семестрі. Рівень підготовки наших учнів вважаю достатнім. Інтеграли, похідні й функції: вони однакові що тут, що у Франції.

Нещодавно почула такий факт, що до студентів з України закордоном ставляться негативно. Чи зустрічалися ви з подібним під свого перебування там? 

В.Т.: Не чув такого. Канада є країною іммігрантів, значна кількість громадян має українське коріння, тому наших людей тут цінують і поважають.

Д.С.: Я живу нині в демократичній країні, де толерантно ставляться до людей різних національностей. В мене з цим не виникало проблем, тут немає жодних проявів расизму чи щось на зразок цього. 

За вашими спостереженнями, чим відрізняється канадське/французьке суспільство від українського? 

В.Т.: Канадське суспільство дуже мультинаціональне. Близько 30% громадян -іммігранти. Тому на вулицях можна побачити людей з будь-яких куточків світу.

Д.С.: Різниця дуже помітна. Починаючи від стилю життя, закінчуючи банальним вихованням. Наведу декілька прикладів: якщо в трамвай заходять люди похилого віку, відразу ж декілька людей звільняють місця; якщо ви бачите, що хтось не встигає на трамвай, ви обов’язково притримуєте двері, поки ця людина не зайде. Можете побачити незнайомця на вулиці, який до вас відразу вітається. Немає сміття на узбіччях.

Французи – дуже спортивна нація. Я часто бачив велопробіги або забіги людей похилого віку. Молодь також дуже активна. Це лише декілька прикладів відмінностей між нами і ними, але, якщо чесно, сильний контраст відчувається. Було б непогано перейняти деякі звички і почати зміни в країні або в суспільстві з себе. Ми ж до Європи йдемо!

3

 

Що найбільше вразило у зовсім чужій країні? 

В.Т.: Мабуть, щирість та доброта людей стали найбільшими моїми враженнями.  

Д.С.: У Франції я вже вп’яте, тому особисто для мене нічого не виділялось. Виняток – ставлення людей та чистота на вулицях.

Що плануєте робити після закінчення університету? Повертатися до України чи шукати інші шляхи? 

В.Т.: Потрібно дожити до цього часу. Ще про це не думав навіть…

Д.С.: Не хочу заглядати так далеко в майбутнє. Звісно, сумую за своєю Батьківщиною, сім’єю, друзями, але, як то кажуть, поживемо-побачимо. 

Чи можете пригадати цікаві казуси, що траплялися з вами під час перебування на навчанні? 

В.Т.: Масштабних проблем у мене не було. Мали місце лише якісь незначні труднощі, які з легкістю вирішувалися.

Д.С.: На початкових періодах, коли я заходив в магазин, продавці через мене досить часто починали говорити англійською. Але це логічно – ще вчора жити в Україні, а сьогодні вже повноцінно розмовляти з консультантом в магазині Монпельє складно.

Якими критеріями можете описати відмінність навчання в школі і виші? 

В.Т.: Школа – це була моя друга сім’я. Вчителі та персонал знають усіх учнів, переймаються за них. А в коледжі більшості байдуже: викладачі виконують свою роботу, подають матеріал і все.

Д.С.: У виші ніхто не хвилюється за твої оцінки, вчителі не нагадують тобі про перездачі та не записують зауваження в щоденник за те, що запізнився на урок. Якщо на 10 хвилин запізнився на пару, заходити в аудиторію забороняється. Немає такого поняття як «перездача»: не прийшов на контрольну – отримуєш 0 балів за 20 бальною шкалою оцінювання. 

4

 

Чим вам подобається студентське життя?   

В.Т.: Це, мабуть, один з найкращих та найвеселіших періодів життя – безтурботного,  без батьківського контролю. Таке, як воно є.

Д.С.: Передусім – це знайомства з людьми з усього світу, заняття спортом, є можливість для подорожей всією Європою разом з іншими студентами. Досить цікавий процес навчання, особливо робота в лабораторіях.   

Зважаючи на побачений наочно навчальний процес за кордоном, які поради можете дати українським вчителям та посадовцям щодо вимог сучасності? 

Д.С.: Я вважаю, що треба використовувати на кожному уроці презентації. Вони реально допомагають краще сприймати матеріал. Також слід робити акцент на вивченні іноземних мов, з найменших класів. Можливо, було б непогано додати уроки економіки, математики, хімії англійською мовою. А в цілому наша школа дуже нагадує французький ліцей. 

Чи маєте якесь напутнє слово учням? Чи варто робити акцент на іноземних мовах? 

Д.С.: В сучасному світі без знання іноземних мов ви просто «паралізовані». Для отримання якісної освіти, для вступу до нормального європейського вишу, треба добре ними володіти. Багатьом батьки кажуть: «вчи англійську/французьку». Але діти не розуміють навіщо, вони ставляться до іноземних мов просто як до предметів, які треба вивчити на певний час, щоб написати контрольну. Зрозуміло, що достатні знання таким шляхом не можна отримати. Треба вчити мову для себе, а не для оцінки. 

Ви спілкуєтесь з однокласниками, які наразі отримують освіту в Україні. Які відмінності помітні між стандартами навчання? 

Д.С.: У багатьох українських ВНЗ процвітає корупція. У Франції виганяють з інституту за це, а також за списування на контрольній або екзамені. Людина лишається без права навчатись в будь-якому іншому французькому вищому закладі протягом двох років. Мені не подобається у вітчизняних університетах те, що, наприклад, на факультеті біології чи хімії треба вивчати психологію, філософію чи інші предмети, які зовсім непотрібні хіміку або біологу. Ця різноплановість тільки шкодить нормальному навчанню. 

Чи порадите ви щось тим, хто виявить бажання навчатись закордоном? 

В.Т.: Якщо є можливість, то без вагань слід вступати до закордонних «вишів». 

Д.С.: Навчання закордоном – це реально. Просто треба багато працювати і тоді все вийде. Успіхів та наполегливості всім нашим учням!

Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram

Поділитись
Вгору