Щороку 19 січня православні християни і греко-католики святкують так зване Хрещення Господнє. Це – велике свято для вірян. Про історію свята в місцевих родинах, про те, хто і як зустрічає цей день золотонісці розповіли виданню "Золотоноша".
Віталій Войцехівський – міський голова Золотоноші
На будь-яке релігійне свято намагаємося із дружиною бути у церкві чи монастирі, Водохреща не є винятком. Зазвичай на це свято освячуємо воду та обливаємося, але не пірнаємо. До речі, обливаюся холодною водою не лише на Водохреща – для мене це щоденна справа, без якої важко вважати мій ранок повноцінним.
Тетяна Бобер – завідувач методичним кабінетом Золотоніського коледжу ветеринарної медицини БНАУ
З діда-прадіда у нашій родині свято шануються звичаї і традиції. Водохреща або Йордан – це особливе свято, коли із освяченням води відбувається очищення душі, віра у цілющі властивості якої допомагає зцілитися від багатьох недуг. Бабуся говорила, що в цей день вода освячена скрізь: і в річці, і в ополонці, і в криниці…Тепер вона вже ближче до Бога, але спогади і її науку передам синові: на «Голодну кутю» згадаємо рідних та наберемо «живої води» для продовження роду.
Валерій Макєєв – юрист, журналіст, уродженець Золотоноші
Насамперед, Свято Водохреща розпочинається із Надвечір’я. Тому, за можливості, намагаюсь бути на святковій вечірній службі 18 січня. Цього ж вечора також освячується вода. Самого дня 19 січня намагаюсь потрапити на ранкову святкову літургію, освятити воду. Якщо такої можливості за професійною зайнятістю не має, то рано-вранці іду до «Руської бані» в Черкасах, в якій є басейн під відкритим небом. Вже років з 17, щорічно, цього дня обов’язково занурююсь у воду. По можливості – у Дніпро. За звичаєм села мого тестя, цього дня священик із прихожанами ходять по хатах односельців та окроплюють будівлі святою водою.
В цілому – день очищення та духовного загартування.
Вікторія Долгушина – художній керівник міського будинку культури
На релігійні свята зазвичай родиною збираємося у мами, потім усі разом вирушаємо у церкву, освячуємо водичку. Нею вмиваємося, пригощаємо рідних.
Особисто я у ополонку не пірнаю, але багато моїх колег-дівчат традиційно їдуть у монастир, щоб зануритися у крижану воду. Мабуть, саме йорданська вода додає їм краси, ви ж помітили, які вони всі у нас гарні.
Владислав Восколович – директор ТОВ «380В»
Традиційно на Водохреща пірнаю у ополонку разом із друзями. Як буде цього року ще не вирішив.
Оля Резніченко – школярка
Перший раз із мамою та її колегами із управління праці та соціального захисту населення поїхала у монастир, коли мені було 9 років. Саме тоді і занурилася у крижану воду вперше. Зараз для нашої родини – це традиція, без якої важко уявити свято Водохреща.
Геннадій Перехрест – керівник таксі «Пілот»
Мої колеги-таксисти не лише возять людей до монастиря, аби ті пірнали, а й самі занурюються у дніпрову воду. Щодо мене, то я обмежуюся спогляданням, сам поки що не наважуюся зануритися. Хоча, коли пірнати можна буде на Золотоношці, обіцяю: буду в перших рядах серед тих, хто не боїться йорданської води.+
Емма Криворучко – молода мама
На Водохреща зазвичай родиною їдемо у монастир, але у ополонку особисто я не пірнаю. Хоча дуже хочу наступного року підготуватися, та все ж пірнути
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
