Золотоноша стає прикладом для інших міст. Керманичі яких спеціально приїжджають до міста, щоб на власні очі побачити впровадження програми «Золотоноша власними руками». Також Золотоноша поступово перетворюється ще й на культурний осередок, адже сюди постійно гастролює обласний театр та симфонічний оркестр. Про перехід Золотоноші на новий рівень розвитку в інтерв’ю розповідає міський голова Віталій Войцехівський, інформує zolotonosha.ck.ua з посиланням на "Черкаський край".
- Віталію Олександровичу, то що це за програма «Золотоноша власними руками», завдяки якій громадянська активність містян зросла в рази, а до Золотоноші почали приїжджати керівники інших міст, щоб перейняти досвід?
- Нічого особливого не відбулося. Ми просто дали людям можливість самим вирішувати долю своїх будинків, прибудинкових територій, вулиць і міста в цілому. Чесно пояснили: з тим бюджетом розвитку, який наразі маємо, руху вперед не буде і мало що зміниться. Так, частково полатаємо покрівлі на будинках, засиплемо ями на дорогах, але — не більше. Коштів — обмаль і на всі потреби міста просто не вистачить. З таким «мінімумом» фінансів Золотоноша жила вже не один рік, а економічна криза в країні взагалі всі проблеми ускладнила. 2014 рік взагалі став випробувальним. Надходження до міського бюджету знизилися до критичної межі й чи побачимо ми світло в кінці цього кризового економічного «тунелю» тоді ніхто не знав.
Але місто за будь-яких умов повинно було зберегти свою життєдіяльність. Мало того, ми сподівалися, що за підтримки міської громади, якщо вона правильно зрозуміє ситуацію, Золотоноша могла почати свій активний розвиток — до рівня міста із зразковими стандартами життя. Тому міська рада звернулася до містян з пропозицією взяти участь у формуванні бюджету розвитку, виступивши з програмою «Золотоноша власними руками». Подібні проекти, типу «Місто власними руками», в деяких містах уже були. Але носили вони, в основному, епізодичний характер — організовувалися суботники з наведення порядку, десь зводився за спонсорські гроші дитячий майданчик і т.д. Ми ж прагнули набагато більшого: не тільки вивести Золотоношу — наш золотий град — з економічного застою, а пробудити в людях бажання самим творити своє місто, а відтак і змінювати своє життя в ньому на краще. Був організований конкурс проектів «Золотоноша власними руками», які формувалися самими жителями. Йшлося про ремонт, реконструкцію, будівництво та інші роботи з благоустрою дворових заїздів, вулиць і провулків, вирішення питань у житлово-комунальній сфері. Підготовка проектно-кошторисної документації оплачувалася самими жителями. А от виконання робіт фінансувалося з міського бюджету.
— І золотонісці відразу ж на цю пропозицію відгукнулися?
— Звісно ж, що ні. Більшість зайняла вичікувальну позицію. Та коли побачили, як перші ентузіасти провели освітлення своїх вулиць, придбавши ліхтарі, а міські служби практично втілили їхній задум у життя, люди зрозуміли — це дійсно перспективно і, що не менш важливо, фінансово необтяжливо. Приміром, люди за свій кошт роблять проект по асфальтуванню вулиці. Для всіх мешканців багатоповерхівок, розташованих на ній, ці витрати становлять загалом 3-7 тисяч гривень, для приватних господарств 150-400 гривень з двору. А от витрати з міського бюджету на проведення безпосередньо робіт — це вже в межах 200-250 тисяч гривень. Місто бере на себе основний фінансовий тягар, але й люди не залишаються в стороні. І справа не тільки в грошах, мешканці будинків відчувають свою причетність до доброї справи, у них виникає спільність інтересів. А це об’єднує. Сьогодні багато говориться про розвиток місцевого самоврядування. А воно повинно відбуватися не на словах, а на ділі. Недаремно ж у народі кажуть: «Де спільна робота, там дружна спільнота». Для мене як міського голови, людини, яка до глибини серця любить Золотоношу, дуже важливо, щоб наша територіальна громада жила і діяла за принципом єдності. І щоб так само було й в Україні. І тоді нам усе вдасться.
В цілому ж саме з програмою «Золотоноша власними руками» ми вже освітлили понад сорок вулиць, капітально відремонтували кілька доріг відреставрували тротуари, передусім там, де діти йдуть до школи. Причому жителі самі контролювали хід робіт, а відтак і дзвінків на мій мобільний (а я свій номер давно оприлюднив) було достатньо. Комусь здавалося, що не так плитку кладуть, комусь — що бордюри не за технологіями встановлюють… Зникла байдужість, золотонісці перестали бути сторонніми спостерігачами, а це, я вважаю, чи не найважливіший результат створеного нами проекту.
Бажаючих взяти участь у програмі стає все більше. Зараз це буквально потік. Люди збирають кошти на дольову участь у капітальному ремонті дорожніх покриттів, покрівель будинків, стінових стиків, тротуарів, освітлення вулиць. Причому, й сам проект продовжується в нових ідеях золотонісців. Приміром, відремонтували вулицю, а люди хочуть створити на узбіччях клумби. Просять: завезіть землю, а далі ми все самі зробимо. Посадили квіти, тут же зварили юшку й кашу і без алкоголю спільно цю подію й відсвяткували. Для дітей зробили окремий суботник, щоб до спільної праці звикали, і
за хорошу роботу й для них організували святковий стіл. Людям хочеться активного спілкування, а не сидіти відчуджено по квартирах, і ця програма дає їм це почуття товаристськості, взаєморозуміння, дружби.
— Золотоноша взагалі змінюється на очах. Особливо привертає увагу алея з 270 троянд, двокілометрова алея чорнобривців по вулиці Шевченка, діючі фонтани на центральній площі, облаштовані місця відпочинку тощо.
— Всі ми хочемо, щоб наше древнє і напрочуд гарне місто якому цьогоріч виповнюється 440 років, набуло європейського вигляду, але при цьому зберегло й свої українські традиції, національну суть. Три роки поспіль у Золотоноші проводиться всеукраїнський фестиваль чорнобривців. Ця українська квітка стала для золотонісців символом патріотизму, тож і висаджують її по всій Золотоноші. А центральна вулиця міста, його головна площа прикрашені чорнобривцями, відразу ж показують нашим гостям: тут живуть і працюють справжні патріоти, безкінечно віддані Україні громадяни.
Багато наших містян героїчно захищає нашу державу на фронті. Й у всіх нас одне спільне бажання: щоб вони повернулися додому живими і неушкодженими, а в нашій Україні запанував мир. Золотоноша ж упевнено йде по шляху розвитку. Тільки за останні два роки за кошти міського бюджету проведено капітальний і поточний ремонт дорожнього покриття майже на сорока вулицях міста. Відновлюється освітлення, ремонтуються дворові заїзди, тротуари, покрівлі багатоквартирних будинків, мережі тепло-, водопостачання і водовідведення, замінюються на енергозберігаючі й переводяться на тверде паливо опалювальні котли тощо. Ми практично завершили реконструкцію третьої черги очисних споруд, де встановлено біофільтри, які очищують воду, первинні й вторинні відстійники, біореактор. Суттєво покращилися показники якості води, зник неприємний запах, який дошкуляв золотонісцям і жителям навколишніх сіл, скиди до річок Суха Згар і Золотоношка тепер відповідають санітарним нормам.
Та головне — місто позбулося безкінечних аварійних ситуацій, через які жителі залишалися досить часто без води. Все це стало можливим, завдяки спільному фінансуванню будівництва очисних споруд місцевим, обласним та державним бюджетами та комунальній реформі, яку ми провели в місті, створивши єдине комунальне підприємство, яке тепер відповідає за всю сферу житлово-комунального господарства. Це дозволило також й утримувати тарифи на прийнятному для містян рівні.
Розпочато проведення реформ і в медичній сфері міста, де зараз запроваджується система сімейної медицини. Плануємо створити кілька амбулаторій сімейного типу в різних частинах міста — щоб людям було зручно їх відвідувати. Одна з них діятиме на базі Смілянської залізничної лікарні, яка торік потрапила під скорочення. Але депутати міськради не допустили її закриття, вирішили прийняти її в комунальну власність як амбулаторію сімейного типу. До речі — з денним стаціонаром, усіма спеціалістами, лікувальними кабінетами тощо. Ще дві амбулаторії діятимуть у Соціальному центрі, на вулиці Шевченка, інші — за місцем проживання населення.
Реформи повинні працювати для покращення життя людей. І це їх головне завдання.
— Безкоштовні театральні вистави для золотонісців, запроваджені вами, — такого ще ніде в Україні не було.
— Місто мусить розвиватися по всіх напрямках, в тому числі й культурному. А театр — це мистецтво вищого рівня, життєстверджуюче, мудре, з високою мораллю. І ми вирішили залучити містян до театральної сфери. А оскільки у людей грошей замало, то роботу акторів Черкаського драмтеатру оплатили меценати. Потім були концерти обласного симфонічного оркестру, Черкаського народного хору. Сьогодні золотонісці хочуть продовження цього культурного проекту, який додає світла їхньому життю.
Говорять: не обов’язково, щоб вистави були безкоштовними, головне, щоб були. Тож зараз ведемо перемовини з київським театром «Браво», плануємо запросити народну артистку СРСР, Героя України Аду Роговцеву. І нехай життя сьогодні дійсно непросте, але від нас самих залежить, чи зробимо ми його кращим і щасливішим. Якщо діятимемо спільно — громадою — доб’ємося змін, яких прагнемо. В цьому я переконаний.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
