"Я залишився тому, що мені нікуди подітися. В основному тут живуть пенсіонери. Я називаю Орбіту раєм для пенсіонерів. Тому що спокійно тут, магазин є, газ є, опалення є", — так розповідає про своє селище 55-річний житель Орбіти Ігор Романенко.
Населений пункт Орбіта загубився у лісі під Чигирином. Бетонна дорога, яка добре збереглася, тому що нею рідко їздять, крізь бір веде до наймолодшого в області міста. Про його минуле нагадує височенна цегляна труба недобудованого реактора: 45 років тому компартія ухвалила рішення про будівництво тут Чигиринської електростанції та міста енергетиків на 20 тисяч жителів. Спорудження її розпочали, місто заклали. У 80-их будівництво заморозили, а після Чорнобильської трагедії зупинили назавжди, пише Черкаський край.
Ігор Романенко живе в Орбіті 26 років. Йому справді нікуди звідси їхати. 17 років тому ДТП назавжди посадила чоловіка в інвалідний візок. Він рідко виходить на вулицю — винести з квартири на третьому поверсі його можуть лише два дужих чоловіки. Знайти таких помічників в Орбіті складно.
Попри вимушену ізоляцію пенсінер — у курсі всіх подій, адже в містечку є Інтернет, «ловить» телебачення та один із операторів мобільного зв’язку. Свого часу Ігор здобував освіту в Інституті народного господарства. Сьогодні, жартує, без проблем отримав би фах історика — за подіями на Майдані стежив майже цілодобово. Не вимикав телевізора навіть вночі, аби не пропустити найважливіше. Нині аналізує отриману інформацію щодо подій на Сході України. Чим може, допомагає бійцям у зоні проведення АТО. Днями через волонтерів передав свого телевізора та тюнера до нього на передову. Каже, не все ж хлопцям воювати.
Непривітно й холодно зустрічає нині Орбіта гостей. Вітер гуляє покинутими дев’ятиповерхівками. Це колишні гуртожитки для енергетиків. Сьогодні в Орбіті у двох п’ятиповерхівках мешкає 160 осіб. Із майже 200 житлових квартир цих будинків заселені 80. Будинки-пустки з повибиваними шибками, довкола ліс, лише натяки на цивілізацію. Недарма його охрестили містом-примарою. Місцеві розповідають, що на початку двотисячних пристойну квартиру тут можна було виміняти на телевізор «Електрон». Сьогодні за помешкання місцеві правлять від двох тисяч доларів.
— Орбіта — це золоте місце. Чисте повітря, тиша, спів пташок. І зайці бігають під будинком, особливо зимою, — каже Ігор Романенко.
На усе містечко тут є один продуктовий магазин. З розваг — хіба що дитячий майданчик із не надто сучасними гойдалками та драбинками.
— Пенсіонерам особливі розваги не потрібні, а молодь може поїхати в Чигирин, Черкаси. Практично в усіх молодих людей є автомобілі. Ні, мені не страшно жити у лісі самому. Тим більше, що я — колишній мисливець, — каже Ігор Романенко. — Вважаю, що Орбіту угробили свідомо. Якби тут поблизу побудували якесь маленьке підприємство, щоб можна було людям працювати, місто б ожило.
Пенсіонер вирішив боротися за Орбіту, бо переконаний, що місто ще можна повернути до життя. І справді, тут є газ, тепло, каналізація та вода, щоправда, технічна. Комунальники із сусіднього села вивозять сміття.
У місцевій сільраді на таких мріях одразу ж ставлять хрест:
— У бюджеті сільради немає таких грошей, щоб там відкрити якесь підприємство чи щось таке зробити. З найближчими населеними пунктами є автобусне сполучення, у школу, дитсадочок діток підвозять, — розповідає Лариса Постригань, сільський голова Рацевого, до якого адміністративно належить містечко, щоправда, вже як вулиця Орбіта.
Не так давно обласна влада розглядала як перспективу для Орбіти — питання розселення людей зі Сходу країни, які тікали від війни, або квартирування військових. Та через низку причин питання залишається відкритим.
— Перш ніж говорити про функціонування цих об’єктів, треба визначитися, хто там буде жити, — зазначає заступник голови облдержадміністрації Віталій Коваль. — Чи це буде військова чистина, і там мешкатимуть військові, чи поблизу буде виробництво. Просто так відновити там щось немає потреби.
Поки чиновники думають, як оживити Орбіту, туди потроху з’їжджаються переселенці з Донеччини та Луганщини. Поки що вже рік там мешкають дві такі родини: подружжя пенсіонерів та дідусь із бабусею й онукою.
До теми
За словами керівника ГО «Спільнота біженців Донецька та Сходу України» Олександра Лавріненка, якщо раніше тих переселенців зі Сходу, хто бажав повернутися до свого регіону, було близько 70%, то зараз лише 20-30 із них готові переїхати назад.
В обласному центрі зайнятості зазначають, що за весь час до них у пошуках роботи звернулося 2254 особи з-поміж громадян, які переїхали з тимчасово окупованих територій України. Знайшли роботу 633 переміщених громадянина, 1179 осіб отримали виплату допомоги з безробіття.
Загалом на території області нині перебуває 13 362 особи (8376 родин). Із них 2008 — діти, 5718 — інваліди та пенсіонери.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
