Людмила Воскреса із селища Єрки на Черкащині вже 25 років працює на ТОВ "Катеринопільський елеватор". Нині жінка отримала посаду майстрині сировини на комбікормовому заводі та вчиться керувати автонавантажувачем.
Хоч посаду майстра часто називають "чоловічою", а серед водіїв автонавантажувача на підприємстві вона єдина жінка - пані Людмила впевнена у своїх силах та переконана, що любов до роботи допоможе рухатися вперед, освоювати нові навички.
На "Катеринопільський елеватор" Людмила Воскреса прийшла працювати ще в 1999 році. Спочатку була обліковцем.
- За освітою я товарознавець. Працювала за фахом на Звенигородській міжрайбазі у нас в Єрках, потім перейшла на "Катеринопільський елеватор", тоді він ще, здається, називався "Катеринопільський комбінат хлібопродуктів". Усе починала, можна сказати, з нуля. Коли я прийшла на роботу, у нас ще навіть комп'ютерів не було. Я працювала обліковцем на зерновому елеваторі. Весь облік зерна був на мені, всі надходження, розходження та переоформлення. Коли ми увійшли до групи підприємств МХП, на підприємстві ввели в дію новий комбікормовий цех, мені довелося працювати і в новому цеху, і на кукурудзяному елеваторі, - пригадує жінка.
Потім пані Людмила працювала фахівцем з обробки та ведення бухгалтерських даних, а в червні цього року їй запропонували нову посаду - майстра сировини.
- У мене запитали, чи не хочу я працювати майстром сировини на комбікормовому заводі. Хоч нова посада умовно вважається "чоловічою", для мене це не проблема, - говорить Людмила.
Нині жінка також навчається на водійку автонавантажувача.
- На нашому підприємстві, мабуть, я буду перша із жінок хто освоїть автонавантажувач. Звичайно, майстру сировини потрібні такі навички, бо може знадобитися допомога: щось підвезти, подати сировину вантажнику. Тому потрібно це вміти і хлопці мене зараз навчають, пробую їздити. Треба підучитися трохи, - каже фахівчиня.
Людмила вважає, що професії не потрібно ділити на "чоловічі" та "жіночі", адже з усіма викликами допомагає впоратися наполегливість та любов до своєї роботи.
- Я думаю, жінкам усе під силу. Звісно, на будь-якій роботі є нюанси. Наприклад, перекидати мішки жінці може буде й тяжко. Але для цього на моїй посаді є вантажники. Я просто дуже люблю свою роботу, наших людей, наше підприємство. Мені це цікаво, навіть от навчитися їздити на автонавантажувачі, дуже тішуся, коли в мене виходить.
Проте, чи переходити на нову посаду спочатку пані Людмила все ж вагалася. Каже, що в той період допомогла підтримка рідних, друзів та колег.
- Спочатку я боялася йти на нову посаду, але потім подумала: чому б ні, чому б і не спробувати? Рідні мене підтримали, хоч син і наголошував на тому, що остаточне рішення має бути за мною. А зараз, я думаю, він мною пишається. Можливо, хтось сумнівався, що робота мені не підійде. Друзі ж навпаки підтримали. І керівники також, і колеги. Я відчувала, що вони дійсно раді за мене. Я їм за це дякую. Підтримка дає багато наснаги та натхнення. І зараз я розумію, що прийняла правильне рішення, - говорить майстриня.
За роки роботи на "Катеринопільському елеваторі" підприємство вже стало рідним для Людмили, а колектив - другою сім'єю.
- Я з дитинства пов'язана з цим підприємством. Моя мама працювала тут бухгалтером і часто брала мене із собою на роботу. Мій син також працює тут, але в іншому підрозділі. Тому моя родина нерозривно пов'язана з елеватором. Я все тут люблю, навіть нашу територію. Треба попрацювати з документами - зробимо, треба замітати, прибирати - будемо й це робити. Колектив я навіть уже не називаю колегами, це друга родина. Зараз у нас працює багато молоді, є місцеві, є й приїжджі з найближчих сіл, міст, адже можливостей працювати, на жаль, у нашій місцевості мало. Вони вже нам як діти. Ми, старші працівники, молодим усе підказуємо, вчимо, підтримуємо. Ми їхні наставники.
Усім жінкам, які хочуть спробувати себе в так званих "чоловічих" професіях пані Людмили радить не боятися.
- Треба пробувати нове, йти вперед, не зупинятися. Я теж раніше боялася щось змінювати. Навіть перехід з посади на посаду в мене викликав тривогу. Але треба пробувати. Я задоволена, що зробила цей вибір. Зараз мені хочеться йти з гордо піднятою головою, - говорить майстриня.
Цьогоріч Людмила Воскреса святкуватиме 55-й день народження. Для себе просить здоров'я, аби продовжувати працювати, а для всіх українців - миру.
- Зараз найголовніше - здоров'я та щоб настав мир.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
