Цього варто було очікувати - не просто так підприємець вкладає кошти в нерухомість, витрачається. Так існує бізнес. Оскільки мецената, який би повернув вкладені кошти і вклався в розбудову музею на цьому місці не знайшлося, то це було питання часу.
Зараз лише лишається сподіватись, що "Надія" та родина Казарянів (і депутат міської ради Нарек Казарян) оплатять роботу археологів як це належить, а Черкаський національний університет в особі депутата Черкаської міської ради, проректора, колишнього декана Історичного факультету Василь Мойсієнко запланує проходження археологічної практики студентів саме на цьому об'єкті (особливо з огляду, що сам Василь Миколайович підтримав таке рішення ЧМР).
Це видається логічним способом порятунку історичної пам'яті в місті, де у владі купа випускників історичного факультету, де колишній декан історичного факультету - депутат міської ради, де при Черкаському національному університетові діє Інститут міжнародних відносин, історії та філософії як структурна одиниця, та ще є купа різних інститутів та інституцій - як організацій науково-дослідної роботи. Загалом це логічно у місті де за комунальні кошти в кількох кімнатках на кількох ставках животіє спеціалізований Музей археології.
А надто це логічно в місті, де про історію далі ніж в 200 років в минуле майже нічого не відомо. Замковий узвіз як незабудовану територію, місто втратило тоді, коли "Надія" вирішила там будуватись. Останнє рішення депутатів ЧМР, що легалізує забудову - це, на жаль, лише формальність, що має вигляд розв'язання проблеми, рішення якої ґрунтувалося в питанні часу. Зараз потрібно не дати знищити історію, що лежить в землі.
