Цієї весни минає майже шість десятиліть відтоді як води Кременчуцького водосховища поглинули більше двохсот сіл Кіровоградської, Полтавської та Черкаської областей. Населені пункти затопили після рішення кремлівських посадовців, пов'язаного з потребами енергетики. А людей з прапрадівських земель переселили у нові села. Десятки старих взагалі зникли з карти України, йдеться у сюжеті „Факти", ICTV.
Ще півстоліття тому тут стояли села. Але тодішнє керівництво країни вирішило створити Кременчуцьке водосховище. І для більше ніж 200т населених пунктів трьох областей України - почалося масове переселення.
У село Рацеве Юхим Квочка з мамою та сестрою переселився з Кожарок. Чоловіку тоді було 25. Замість великого наділу - сімдесяти соток городу і саду - сім'ї запропонували 25 соток землі. Спеціальна комісія описувала майно та худобу. За переселення держава давала компенсацію, за яку люди зводили будинки на новому місці. Нині від їхнього рідного села на 400 дворів нічого не лишилося.
- Там нічого не залишилося, все розібрали, перевезли. Немає ні Адамівки, ні Кожарки, ні Калантаєво, ні Гущівки. Оце Вітове залишилося і Рацеве. І все. Більше немає, - розповідає Юхим Квочка .
Скупа інформація про велике переселення сіл залишилась у місцевих музеях. Зокрема, про те, що сума компенсації за господарство була від десяти до 20 тисяч рублів. Люди розбирали старі хатИ і які могли матеріали забирали на новобудови.
- Хати були набагато гірші до переселення. Під час переселення хто міг докладав власні кошти. І будував набагато гарніші будиночки, ніж були до цього часу, - розповідає в.о. директора Вітівського навчально-виховного комплексу Вікторія Набоба.
Ікони - це все, що лишилося від прапрадідівської землі та будинку у Любові Хоменко. Вона тоді щойно закінчила школу. Згадує, за два роки на території майбутнього рукотворного моря вирізали ліс. За хату і господарство дали родині 12 тисяч. Наділи отримували серед степу. Нову домівку зводили толокою. Бригади працювали щонеділі. Але батькам важко було це пережити. Особливо, коли переносили кладовИща.
- Ми свою бабушку переносили. Були бригади гробокопателів, викопували. А тоді, хто хотів, робили ящики такі. В кого недавно померли, то великі, щоб лягла людина. А в кого давні, то робили менші ящики, щоб скласти кістки туди, - згадує жителька села Рацеве Любов Хоменко. .
Створити водосховище за офіційною версією було необхідно, щоб вирішити енергетичні завдання УРСР, каже Борис Юхно, котрий досліджував цю тему. Але існує й закрита на той час інформація, пов'язана із загрозою, яку міг нести новостворений блок НАТО.
- У 1949 році був створений військовий блок НАТО і тоді очікувалось можливе протистояння, і саме на цей час припала активізація цього проекту, який ще з 30-х років виношувався. У випадку чого каскад греблі руйнувався і автоматично йшла хвиля і затоплювала, роблячи непрохідною частину завширшки 50 кілометрів, - розповідає краєзнавець.
Вода поглинула майже чотири десятки населених пунктів Черкащини, велику промзону, сільгоспугіддя, заплави, озера, безліч пам'яток давнини. У зону затоплення потрапили також села Полтавської та Кіровоградської областей. І ніхто не зважав на долі 133 тисяч людей.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
