Закордонний досвід черкащанки: що потрібно знати, аби стати професійною моделлю

05 листопада 2018, 20:47

Закордонний досвід черкащанки: що потрібно знати, аби стати професійною моделлю

Фешн-фотограф, фотошут, мейкап, бекстейдж, лукбук, моделінг – слова, які міг бачити кожен, хто хоч раз відкривав свій Instagram. Професійні фотосесії, продаж одягу в соцмережах  за допомогою модних знімків з професійним макіяжем у фотостудіях та поза ними - всим цим вже нікого не здивувати. Дівчата охоче хизуються яскравими, гарно відредагованими світлинами і гордо називають себе моделями. Окрім соціальних мереж, так званий моделінг став більш популярним не лише у столиці, але й в обласних центрах, пише "Zmi.ck.ua".

Не оминуло це і Черкаси. Декілька років поспіль у місті відбуваються покази, де моделі рекламують одяг місцевих магазинів та дизайнерів. Але разом з тим є й ті, для кого це стало справжньою роботою та стилем життя. Покази та зйомки стали обов’язком. Професійні моделі приходять на репетицію фешн-шоу, як на роботу, бо це, власне, і є їхньою роботою. У мене часто запитують, як все це відбувається, що означає «професійний моделінг і, що потрібно робити, аби стати частиною модної індустрії».

То що ж воно таке?

За часів Радянського Союзу моделей називали "манекенщицями" або "демонстраторами одягу". Зараз же нас називають просто моделями. Мабуть, саме тому, що модельна індустрія крокує в ногу з часом і тепер до професійних обов’язків моделі входить не лише демонстрація одягу, але й багато іншого. Цікавим фактом є те, що Україна, яка багата на ефектних красунь і в прямому сенсі «забезпечує» далекий Схід робочою силою, не має серйозної фешн-індустрії, тобто такої кількості модних брендів, аби до нас приїздили для зйомок моделі з Австралії чи, наприклад, Гонконгу. Це не означає, що в Україні немає талановитих й всесвітньо відомих дизайнерів чи те, що у нас не проходить тиждень моди або не знімають глянці. Але, якщо порівнювати вітчизняну індустрію із масштабами більш розвинених країн, то відповідно, що роботи у сфері моделінгу там набагато більше. Часто буває, що деякі моделі не мають досвіду роботи в Україні, проте, мають значний досвід роботи закордоном.

Закордонний досвід черкащанки: що потрібно знати, аби стати професійною моделлю

Олександра Кривцова, Одеса

"Чому Азія? Це правда, що від наших дівчат там просто шаленіють?" - це чи не найпопулярніше запитання, яке завжди змушує мене посміхатися. Мабуть, не правильно було б відповідати словом "Ні", бо тоді не зрозуміло, чому слов’янська зовнішність є найпопулярнішою на азіатському ринку. Але, оскільки моделінг – це робота, то й ставляться до тебе як до працівника. Із кожним роком конкуренція на ринку моди стає все серйознішою, а клієнти ще більш розбалувані. Часто вони самі не знають, чого хочуть. Більше того, замовник дивиться на ваш зовнішній вигляд, портфоліо, вміння позувати, спілкуватися й так далі. Тобто не достатньо бути просто українкою, щоб завоювати азіатські серця й покорити всі подіуми.  Але, якщо говорити про звичайних людей, які не бачать тебе на вулиці, то, звичайно, звертають увагу як на іноземця, посміхаються, не соромляться сказати компліменти й навіть підходять знайомитися й фотографуватися, як хлопці, так і дівчата.

Закордонний досвід черкащанки: що потрібно знати, аби стати професійною моделлю

Анна Соколова, Черкаси

Тобто європейської зовнішності не достатньо для того, аби стати моделлю. Тоді які ж критерії відбору?

Спочатку треба оцінити свій зріст, об’єми й риси обличчя. Тобто зовнішність оцінювати останньою чергою? – запитаєте ви.  Складно відповісти на подібні запитання. На мою думку, тут важлива суцільна картинка. До речі, якщо у вас надзвичайно велике чоло чи надтонкі губи – не поспішайте робити висновки, тому що ніколи не знаєш, що у тобі можуть побачити ті, хто створює моду. Окрім того, я переконана, що більші шанси стати відомою або й навіть топ-моделлю мають ті, кого природа наділила незвичайними рисами обличчя, рідкісним кольором волосся чи шкіри. Дизайнери та фотографи наймодніших журналів не припиняють полювання на великі вуха, різнокольорові очі, горбинки на носі чи натуральні веснянки на обличчі. Те, що вам здається недоліком, може виявитися вашою родзинкою. Подібні обличчя надихають, на них цікаво дивитися. Моделінг – це незвичність. Це має бути красиво, але краса моделі не означає її безперечну ідеальність.

Та, якщо ж  у вас звичайні вуха – не засмучуйтеся, бо ви також можете стати моделлю. Адже найпопулярнішою, на мою думку, є саме класична зовнішність. Тому що для більшості комерційних робіт потрібні саме такі обличчя. На них приємно дивитися і вони, як на мене, є більш звичними для сприйняття. Інша справа – висока мода. Думаю, з цим і так все зрозуміло.

Взагалі, як і в будь –якій професії, все приходить з досвідом. Буває приїжджаєш на кастинг і розумієш, що як би ти не старався, як би не позував і не посміхався клієнту, він все одно ніколи тебе не обере. Ти вже бачиш стиль одягу й тематику бренду, цільову аудиторію, на яку направлена реклама продукту, й розумієш, що цього разу ти  «впрольоті». Тобто, якщо ви бачите, що це бренд спортивного одягу, для якого потрібне  коротке «хлоп’яче» волосся й відповідні знімки в портфоліо, а ти – красуня з пишними губами й косою, яку ростила ще із 9-го класу, то можеш розраховувати хіба що на «дякую, до побачення». Разом із тим понаднормово струнку й  не досить високого зросту дівчину, яка має фіолетове волосся й трикутну чолку наврядчи візьмуть для реклами весільних суконь і т. д.

Окей. Я відрощувала косу з 9-го классу, то як тепер потрапити за кордон?

Необхідно знайти українське (або яке бажаєте) агенство, що виконує роль «материнського». Це компанія, яка співпрацює з агенствами різних країн і може гарантувати вам те, що ви поїдете у перевірене й професійне агенство, з робочою візою й справжніми контрактами. Адже не можна летіти за тисячі кілометрів, якщо приймаюча сторона не зарекомендувала себе на ринку належним чином або, якщо вам не вдається знайти про це агенство достатньої кількості інформації. Краще завжди перевіряти інформацію самостійно й не задовольнятися лише рекомендаціями материнського агенства. Знаходьте моделей, які вже працювали з цією організацією, яка надіслала вам контракт про співпрацю, перегляньте їхній веб-сайт та сторінки в соцмережах, прочитайте відгуки.  Маючи доступ до інтернету, це можна зробити за декілька хвилин. Ще 10-15 років тому зібрати інформацію про закордонне агенство було набагато складніше, ніж зараз. Тому, я вважаю, що не варто нехтувати можливістю вберегти себе від чогось поганого.

Закордонний досвід черкащанки: що потрібно знати, аби стати професійною моделлю

Ніколетта Веклюк, Ужгород

Що потрібно знати, аби почати працювати моделлю?

Якщо ви плануєте працювати за кордоном, то, звичайно, знання іноземної мови є обов’язковим. Ніхто не вимагатиме від вас виражати свої думки складними реченнями й дієприкметниковими зворотами, спілкуватися так, наче ви знаходитеся на захисті дипломної роботи. Але розуміти найпростіші слова й як мінімум не посміхатися в камеру, коли фотограф просить бути серйозним або зробити крок назад – це просто необхідно. Звичайно, я зустрічала багато дівчат, які не знали англійської взагалі і їм було надзвичайно складно. Менеджерам агенства постійно доводилося просити інших моделей бути перекладачами.  І не потрібно забувати про конкуренцію. Не складно здогадатися, кого оберуть для багатогодинної зйомки каталогу: дівчинку, яка не буде розуміти, що від неї вимагають чи ту, з якою ніхто із команди не матиме мовного бар’єру. Також не варто забувати, що це чужа країна, і якщо пригадати скільки разів мені доводилося блукати вулицями або приїздити за помилковими адресами й треба було телефонувати в агенство чи клієнту або просто звертатися за допомогою до перехожих, то я не знаю, що б я робила без знання елементарних слів. Але не треба цього боятися. Якщо з іноземною мовою все дуже погано, тоді просто завчіть найнеобхідніші речення та слова, які, на вашу думку, вам можуть знадобитися.

Закордонний досвід черкащанки: що потрібно знати, аби стати професійною моделлю

"А наостанок я скажу…"

У цій професії не завжди буває легко. Не тільки фізично, а й психологічно. Кількість кастингів, на які потрібно встигнути за день, сусіди з якими доводиться жити і знаходити спільну мову попри різний характер, одяг, який після 5-ї години зйомки здається нескінченним, холодні студії (якщо це зима) або навпаки шерстяні светри, в яких вас люб’язно попросять позувати надворі при +30, незвична їжа, а іноді – її відсутність, якщо клієнт впевнений, що моделі худі, а значить – нічого не їдять, відмови на кастингах, зауваження агенств щодо зовнішнього вигляду, вимоги схуднути й тому подібне. Все це потрібно сприймати як нормальнее явище модної індустрії. Бо бути моделлю – це своєрідне мистецтво. Мистецтво, яке розвивається й змінюється так швидко, що поки ви дочитаєте цю статтю, то десь там, у далекій Японії маркет встигне змінитися так, що тепер клієнти будуть хотіти моделей зі зростом 1.65 й пухкими щічками. Моделінг – це коли всі знають про критерії, які є обов’язковими, але тільки пропрацювавши у цій індустрії, розумієш, що «критерії» - це  поняття відносне.

Черкассы сказав:

Модели это шлюхи

Вгору