За що черкащани житимуть 2015 року?

Сергій Одарич, міський голова Черкас:

- Нас очікує катастрофа із наповненням бюджету. Щоб люди сплачували податки, треба, щоб вони були справедливими, простими та зрозумілими, і щоб було відомо, на що вони використовуватимуться. Тоді не виникає проблем з ухиленням від сплати податків. У випадку податку на нерухомість є несправедливість, що коли один, маючи квартиру 59 кв. м. не платить податок, а у кого 61 кв. м. – платить. Податок має стосуватися усіх, нехай той, у кого менша площа, платить менше, а у кого більша — більше, але нехай платять усі. Я припускаю, що Черкаська міськрада не затвердить такий податок. Зменшили єдиний соціальний внесок із 41% на зарплату до 16,4%. Однак зменшили на зарплати, які становлять трикратний розмір мінімалки - це зарплати від 4800 грн. На решту зарплат так само сплачуватиметься 41%. Тобто цей закон стосуватиметься лише тих, хто платить великі зарплати, однак вони і без того показують рівень зарплат на своїх підприємствах. В основному вся тінь нижче. Платить сьогодні підприємець мінімалку 1218 гривень, з них 41% соціального навантаження 499 грн. Йому сьогодні пропонують: «Перестань сидіти в тіні, ми тобі знизимо податки». Тож підприємцю необхідно підняти мінімум до 4800 грн. зарплату і тоді він буде платити соціальний внесок 787 грн. Навіщо йому це робити? У виграші опиняться банки, іноземні кампанії. Бюджет та пенсійний фонд недоотримають мільярди гривень, а бізнес, який був у тіні, там і залишиться.

 Наталія Джуган, директор департаменту бюджетної політики Черкаської міськради:

- Цього року у нас абсолютно нова податкова та бюджетна бази. Тож у двох словах сказати, за що і як житимемо, складно. Однак уже зараз зрозуміло, що бюджет розвитку нашого міста скоротиться в рази. Все, що отримаємо до бюджету, доведеться відати на зарплати. Окрім того, у бюджеті розвитку ми маємо забезпечити 60 млн. грн. для підстраховки комунальних підприємств «Черкасиводоканал» та «Черкаситеплокомуненерго», які мають кредитні зобов’язання перед Світовим і європейським банками. Тож про ремонти доріг, масштабні капремонти доведеться забути.

Держава даватиме кошти лише на освіту, і то лише на школи, садки і інші освітянські заклади. Культура, фізичне виховання – це все має фінансувати місто за рахунок власного ресурсу. Медична субвенція із держбюджету має забезпечити усі лікарні, поліклініки та пологові будинки. Ресурс місцевих бюджетів за рахунок нових податків зросте десь на 27%, однак цих коштів нам не вистачить на ті повноваження, які держава поклала на місцеве самоврядування.

 Сергій Рудик, народний депутат України:

- Надання більших видаткових повноважень місцевим радам ми бачимо, а от розширення фінансового ресурсу – це велике питання. Передані доходи за розрахунками місцевих органів влади не відповідають зростанню видатків. Крім того не виключено, що зміна механізмів адміністрування окремих податків, які задекларовані Урядом як додаткові джерела наповнення місцевих бюджетів, матиме зворотній ефект та навпаки призведе до скорочення обсягів надходжень. Це і податок на нерухоме майно, і єдиний податок. Сама ідея впровадження податку на нерухомість хороша. У країнах з економікою, що розвивається, за даними Світового банку, податок на нерухомість складає 40-80% платежів до місцевих бюджетів. Проте механізми адміністрування цього податку в Україні не працюють на повну силу. За 11 місяців 2014 року обсяги надходжень податку становили близько 43 млн грн. по всій Україні. Це дуже мало у порівнянні з загальними обсягами місцевих бюджетів (91 млрд грн.). На мою думку, ефективніше в оподатковувати не площу, а ринкову вартість об’єктів нерухомості. Це дозволить збільшити обсяги надходжень цього податку та зберегти соціальну справедливість, тобто, вартість квадратного метру житла в селі на Черкащині є набагато нижчою за вартість житла у центрі Києва.

Анатолій Рекун, член виконавчого комітету Черкаської міськради:

- У 2014 році міста отримували 75% податку доходів фізичних осіб (ПДФО), інші 25% отримували обласні бюджети. Сільські і районні також отримували 75% ПДФО разом. І цих коштів їм не вистачало на покриття витрат. Після бюджетної «децентралізації» уряду міста отримають до 60%, області — до 15%, все інше піде до державного бюджету. Взамін даються податки, які ще не відомо, чи будуть стягуватися. Мабуть, уряд мав наступну логіку «децентралізації»: для того, щоб не вмерти сільським громадам з голоду, у них залишиться лише один засіб — об’єднуватися. Розробникам змін слід було ще раз прочитати «12 стільців» Ільфа і Петрова: «Утром деньги — вечером стулья, вечером деньги — утром стулья, но деньги вперед!». Держава, отримавши кошти від ПДФО, має ще закрити багато бюджетних дір (виплати пенсій, АТО, з/п собі рідним) і не секрет, що трансфер може прийти із запізненням, а інколи і з великим запізненням. Що тоді? Тоді через несплату єдиного соцвнеску, все по закону, — податкова подає інформацію про школу чи лікарню до прокуратури, прокуратура до суду, суд до державної виконавчої служби. ДВС приходить у школу чи лікарню і починає описувати все, що куплене не за державний кошт, а за кошти спонсорів, чи батьків.

 Ігор Чекаленко, сільський голова с. Хацьки:

- Місцеве самоврядування може зникнути взагалі. Такий висновок можна зробити після ознайомлення із Законом «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо реформи міжбюджетних відносин)». «Підвищення бюджетної та фінансової самостійності місцевих бюджетів» хочуть здійснити шляхом стимулювання громад до об'єднання через «позбавлення права на виконання делегованих державою повноважень органів місцевого самоврядування в селах, селищах, містах районного значення, що не об'єдналися» та вилучивши із дохідної частини їх бюджетів податок на доходи фізичних осіб (ПДФО). Натомість, планується передати мізерну плату за надання адміністративних послуг, 2-5% з роздрібного продажу підакцизних товарів та податок на нерухоме майно. Подібні новації аж ніяк не компенсують втрати бюджетів. Бо зібрати податок на нерухомість, який ніколи не збирався, в умовах економічної кризи та стрімкого зубожіння селян буде проблематично і викличе зайву соціальну напругу. А за надання адміністративних послуг та роздрібний продаж підакцизних товарів в більшості населених пунктів можна отримати значно менші надходження, ніж від ПДФО. Після втрати великої частки доходів сіл та селищ «реформатори» спонукатимуть їх до об’єднання. Однак ніде і ніхто не говорить про досвід приєднання багатьох «неперспективних» сіл до перспективних в 60-х роках минулого століття, коли таке об’єднання призвело до закриття клубів, ФАПів, дитячих садочків… І тоді не було економічної кризи і війни.

Любов Майборода, депутат Черкаської обласної ради:

- Сьогодні всі кошти будь-якої громади акумулюються на єдиному казначейському рахунку. І розпоряджається цими коштами насамперед Кабмін. Саме київське керівництво вирішує, кому і скільки направляти коштів. Окрім того, не фінансується низка регіональних програм, оскільки місцеві громади не можуть розпоряджатися своїми коштами. Наприклад, бюджет розвитку Черкас 2014 року складав 174 млн. однак на  освоєно було лише 81 мільйон. Отже, маючи кошти, ми не зможемо ними розпоряджатися, адже казначейством блокуються проплати, які не захищені статтями. Діяльність єдиного казначейського рахунку повністю протилежить ідеї децентралізації влади. Якщо ми говоримо про право громади розпоряджатися своїми коштами, то вони мають бути зацікавлені в тому, щоб збирати податки, щоб використовувати кошти за призначенням. Якщо ми знаємо, що казначейство самостійно вирішує давати чи не давати гроші, то яка тоді участь місцевих органів влади? Тож я вважаю, що сесії місцевих рад мають ухвалити звернення до Верховної ради Украни «Про внесення змін до Бюджетного кодексу", якими має бути передбачено відкриття єдиних казначейських рахунків на рівні областей в регіональних відділеннях НБУ.