Життя зі статусом «Ч». Щодня пігулки, ін’єкції, крапельниці. Такі будні ліквідаторів і переселенців із зони радіаційного лиха. Тридцять років тому Чорнобиль став територією величезних міграцій. Десятки тисяч «полісян» поспіхом евакуювали, а в той же час тисячі мобілізованих громадян ще впродовж місяців везли в епіцентр техногенної катастрофи заступити на вахту в боротьбі з непокірним мирним атомом. Ті дні не минули для цих людей без сліду, адже кожен з них тепер має букет хронічних недуг, інформує ЧСН.
Часта гостя чорнобильського відділення Першої міської лікарні переселенка із Прип’яті Любов Потапенко. Жінка вже іде на поправку. А так, каже, регулярно раз чи й двічі на рік мусить заліковувати наслідки полинового 86-го.
Мають на двох цілий «чорнобильский букет» ліквідатори аварії, а нині сусіди по палаті – Казимир Ковальський і Володимир Яцун. Ковальський за фахом інженер-будівельник. Починав зводити з нуля об’єкт, аварія на якому сколихнула весь світ. Згодом, у 86-му, понад місяць працював в утилізаційній бригаді. І вже 28 років знайомий з чорнобильським відділенням. А Яцуна прикликали на збори з військкомату і у вересні 86-го відправили на ліквідаційні роботи. Чоловіки кажуть, влада виділяє грошей на їхні потребі мізер і, як правило, до річниць. А лікуватися доводиться 12 місяців на рік. Утім, на роботу медиків не скаржаться.
Спеціалізовану терапію для чорнобильців у Першій міській лікарні запровадили у 92-му. На той час черкаське відділення в Україні було одним із перших. Біля його витоків стояла Валентина Бормотова.
На борту нині 22-оє профільних пацієнти, а ліжок у відділенні три десятки. Їх цілком вистачає, кажуть медики. Адже з роками меншає й самих «чорнобильців», утім, здоров’я їм не додається. Раніше лікувалися батьки – тепер їхні діти. А загалом за рік тут виходжують до восьмиста черкащан зі статусом «Ч».
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
