“Його згадувати лише з посмішкою можна”: на Черкащині попрощалися з ветераном Сергієм Русіновим

У Корсуні-Шевченківському 28 березня попрощалися з ветераном Сергієм Русіновим на позивний "Шаман". У нього залишилося двоє синів, які також служать, та сестра, повідомляє Суспільне.

Як розповів побратим ветерана Андрій Зозуля, це була людина з великим бойовим досвідом, яка без роздумів відстоювала інтереси України.

На площі біля Будинку культури з квітами та прапорами зібралися ветерани, рідні та місцеві жителі. На колінах зустрічали труну із Сергієм Русіновим.

"Шановна громадо, побратими, небайдужі громадяни, сьогодні ми прощаємося не просто з людиною, ми проводжаємо в останню дорогу героя, мужнього захисника України, борця за справедливість і право українського народу жити в вільній, незалежній Україні", — прокоментував син загиблого ветерана Олександр Русінов.
Син Олександр Русінов.
Лідер та надійний напарник — таким пригадує Сергія ветеран Олег Слободяник:
"Коли розпочався Майдан, він підтримував самооборону. З початком АТО в 2014 році він ніс службу. Під Попасною виконував дуже тяжкі задачі. Десять саперів, які забезпечували лінію розмежування між Донецькою і Луганською областями, а саме 150 кілометрів, в цю десятку входив також "Шаман". З початком повномасштабної війни він воював у 158-й бригаді, потім у 198 батальйоні ТрО. Потім був у 113-й бригаді на Харківському напрямку. Ця людина була лідером. Він був людиною, яка завжди підставляла дружнє плече. Він був вірним Україні до кінця свого подиху".
Андрій Зозуля з позивним "Артіст" знав Сергія Русінова з 2014 року, познайомилися під час Революції Гідності, розповів чоловік:
"У 2015 році ми були в одному черговому центру в Яворові, де здобули професію саперів. Потім по розподіленню потрапили в одну бригаду й в одне відділення. Вже в АТО ми були саперною парою".
Роки, проведені разом на службі, чоловік пригадує лише з усмішкою:
"Його згадувати лише з посмішкою можна, тому що кожен день якийсь був чудний по-своєму, по-своєму він був якийсь не схожий. Найперше, що згадується про нього, коли я робив ранкові кави, а він кави не пив, чаї пив, але коли я робив собі каву, він казав: Артіст, дай сьорбнуть. І йому заряда тієї кави вистачало на цілий день. Завжди позитивна людина була. Для своїх був гостинною людиною, яка завжди могла прийняти тебе. Щирий був, відкритий. Це людина була безкомпромісна щодо виконання бойових задач".
У день його загибелі також приїхав до будинку та, зі слів Андрія Зозулі, не встиг з ним поговорити:
"Я безпосередньо був там як учасник. 27 січня, як тільки дізналися, що в нього проблеми, ми їхали з побратимами до його будинку, де вже була поліція. Нам повідомили, що він у будинку. Я підійшов на перемови, але його вже там не було. І через деякий час ми почули лише постріли, як вівся бій. Вже під'їхавши туди, ми побачили тіла, вже все. Ми не встигли...".
Вшанувати пам'ять Сергія Русінова та провести його в останню путь приїхали й ветерани з Кам'янки. Разом не воювали, але загиблий зробив значний внесок у захист України, розповів один з них — Іван Євченко:
"Бойового шляху разом з Сергієм Русіновим у мене немає, але в нашій громаді є побратими, які разом з ним захищали честь та гідність нашої нації. Ми приїхали сюди всією нашою організацією підтримати та вшанувати пам'ять Сергія Русінова. Він справді випправдовує свій позивний — «Шаман». Це людина, яка була неймовірно правильна, старовір, людина, яка ментально розуміла всіх побратимів. Зараз душа нашої спільноти, наш ментальний командир на тому світі".
На прощання прийшла місцева жителька Ольга Флоренко. Вона розповіла: знайома із загиблим понад 20 років:
"Я працювала з ним на камінній обробці, працював там його батько — Станіслав Олексійович. Це такі чисті, світлі, милі люди. За весь цей час про них тільки позитивне враження склалося і дуже шкода й боляче, що так все сталося із Сергієм. Я не можу передати — сльози, сльози... Це людина принципова, це людина чесна, це людина честі й совісті. Ну таких чоловіків мало. Дуже шкода. Будемо плакати, будемо пам'ятати, будемо молитися".
Прощання відбулося за обрядом рідновірів, як того бажав ветеран ще за життя, прокоментував жрець Велимир:
"Коли людина вірить у свою пращурівську віру, вірить у рідних богів, то, звичайно, його треба провести по його вірі. Ми закликали богів, що були присутні серед нас, і іменем їхнім ми проводили цей обряд. Коли ми проважаємо людину і відправляємо як воїна до полку Перунового, то він отримує від цього велику честь — бути у полку Перуна".
Сергій Русінов загинув 27 січня під час перестрілки з поліцейськими у селі Нехворощ на Корсунщині. Два місяці не могли з ним попрощатися через бажання рідних зробити повторну незалежну експертизу тіла.
Син Олександр Суспільному розповів, що не зробили цього, бо вирішили погодитися з висновками державної експертизи.
Справу розслідує Державне Бюро Розслідувань. Тіло Сергія Русінова 28 березня кремують у Києві та поховають у Корсуні-Шевченківському.