Черкаський військовий та пасічник із багаторічним стажем Олександр Афанасьєв евакуював рій бджіл із Бахмута до Черкас. Він разом із водієм-волонтером Ігорем віз комах у ящику з-під боєприпасів 700 км протягом восьми годин. Зараз бджоли "обживаються" на новому місці та запасаються медом на зиму.
Історію порятунку рою Олександр розповів журналістам "Про все".
Сім'я бджіл прибилася до казарми наших військових у Бахмуті наприкінці травня.
- Я не бачив, звідки вони вилітали: можливо, покинули старе житло, або це сім'я поділилася. Але вони літали навколо казарми, заморилися і вирішили перепочити. Тоді я їх і побачив. Вирішив надати їм помешкання. Спочатку струсив бджіл у картонний ящик, потім підготував дерев'яний, з-під боєприпасів, та пересипав їх туди. Знайшов затишне місце, щоб на них не лив дощ і не світило сонце, підвісив саморобний вулик і вони почали там працювати та відбудовувати собі нове житло, - згадує Олександр.
Разом із військовими сімейство бджіл переїжджало з одного місця на інше. Адже, коли Олександр запитав командира, що робити з комахами, той відповів: "возити з собою". Так вони прожили два місяці, поки не перевезли рій до Черкас.
- Спочатку було 40-50 тисяч бджіл. Це вважається невеликий рій. Великий - коли близько 300 тисяч. Але це був ранній рій, адже був кінець травня. Багато чого ще цвіло, тому вони відбудували собі повноцінне житло, наносили меду, готувалися до зимівлі, - розповідає Олександр Афанасьєв.
Військових бджоли не кусали.
- Ми їх ставили завжди на околиці території, де перебували. Навпаки, ходили до них, носили воду, всі приходили пробувати перший мед, який вдалося зібрати. Я їх не відкривав, мабуть, два місяці. Тільки вже перед переїздом до Черкас я їх відкрив, зробив так, щоб не травмувалося їхнє житло, закрив плівкою дверці, - каже військовий-пасічник.
Сам Олександр перший раз потрапив на фронт ще в 2015-му та два з половиною роки був біля Маріуполя в "Азові".
- Десь за тиждень перед повномасштабною війною записався до місцевої тероборони. Спочатку я служив у черкаському батальйоні, а коли вони поверталися назад, я з добровольцями залишився на фронті. Потім мене перевели до цих добровольців. Зараз знову повертаюся у свій батальйон, який невдовзі, я думаю, також поїде на фронт, - говорить військовий.
А бджолярством Олександр Афанасьєв займається уже 18 років, має пасіки не в одному місці та близько 40 бджолосімей. Тому евакуйованих із Бахмута комах забрав до себе.
- До нового місця бджоли адаптувалися швидко. Зазвичай, стрес у них проходить за добу. Потім вони вже працюють повноцінно, вважають, що це їхній новий дім. Головне, щоб був відповідний температурний режим і щоб кількість бджіл відповідала об'єму житла, в якому їх перевозять. Якщо цього не дотриматися - вони загинуть. Якраз той день, коли ми їх вивозили, був нежаркий, а їх житло було великим, також були різні щілинки, тобто вони мали доступ до кисню. Тому восьмигодинний переїзд витримали добре, - говорить Олександр.
Водій-волонтер Ігор Реп'яшенко, який перевозив бджіл, розповідає, що під час евакуації довелося подолати великий кілометраж.
- Ми їхали не відразу в Черкаси. Потрібно було ще до лінії фронту приїхати кілометрів 250 до інших хлопців, потім повернутися цією ж дорогою назад. Уже потім ми виїхали на нормальну трасу до Черкас. Також дорога була вся в ямах, тому їхали на першій і другій швидкостях, - каже волонтер.
Ігор згадує, що усі військові на блокпостах, коли перевіряли їхню машину, дивувалися, що в ящику з-під снарядів везуть рій.
- На блокпостах хтось прислуховувався до ящика, щоб пересвідчитися, що там бджоли. Хтось посміхався, коли чув, що ми веземо, - говорить водій.
Також чоловік каже, що не боявся того, що під час поїздки якась бджола може потрапити з ящика до салону.
- Олександр зробив з того ящика від боєприпасів справжній вулик для перевезення бджіл. Він його спеціально підготував до поїздки, тому я був спокійним, - говорить Ігор.
На фронт він їздить щотижня як волонтер. Бджоли - не перші евакуйовані тварини, яких Ігор рятував з лінії фронту. Раніше чоловік привіз із міста Курахове Донецької області до Черкас собаку породи алабай.
- А як інакше? Тварини - живі істоти і покинути їх ніяк не можна, - каже волонтер.
Олександр Афанасьєв розповідає, що тоді в Бахмуті просто не зміг пройти повз бджіл.
- Це як рибак, який не пройде повз рибу, чи грибник - повз гриба. Так само і пасічник. Не зміг пройти повз, а потім і залишити було шкода. Треба ж, щоб хтось за ними наглядав, а там не було на кого залишити. Тому запитав, чи мені їх забирати, і командир сказав, що так, - згадує військовий.
Зараз бджоли вже "облаштувалися" на новому місці, поводяться неагресивно та запасаються медом на зимівлю.
Інга Голик
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
