Самобутня черкаська художниця та мисткиня Ольга Курська розповіла про те, як несподівано для всіх примудрилась кілька разів „переодягнути“ домашню новорічну красуню, про перевірений спосіб здійснити сотню заповітних новорічних бажань, поділилась секретом — скільки часу може стояти прикрашена ялинка в оселі художника і про те, як вона в шаленому робочому ритмі встигає створювати та поповнювати свою велику колекцію дійсно унікальних новорічних прикрас.
Ольга Курська є мабуть одним із заповзятих колекціонерів новорічних іграшок у Черкасах. Нині її колекція сягає більше ста різноманітних новорічно-ялинкових виробів з різних матеріалів, часто зовсім несподіваних.
Починалось з простого бажання прикрасити „голлівудську“ ялинку
Дівчинці було лише 15-ть років, коли вона перебираючи напередодні новорічних свят сховані батьками в старенькі валізи іграшки радянської епохи, вперше замислилась над тим, якби осучаснити вигляд традиційного новорічного дерева. Це сьогодні, радянські ялинкові прикраси продаються на різноманітних аукціонах за шалені гроші. А тоді маленьку Олю вони навіть трохи дратували. Бо мріяла вона про шикарну ялинку, на кшталт такої, яку можна було побачити в добрих різдвяних американських кінострічках.
І в Черкаси в той самий рік, за словами Ольги, привезли дуже гарні іграшки — розписні, яскраві, скляні, металізовані… Словом, дуже різні, такі, що очі розбігалися.
Ялинка мрії
— Саме тоді я твердо вирішила оновити домашню колекцію святкових новорічних іграшок. Звісно, що накупити цілу купу водночас не було можливості. Тому все збиралось роками. І я почала з натхненням, потихеньку, збирати іграшки для ялинки своєї мрії. Придбала спочатку дуже гарні, і дуже дорогі скляні кулі, якісь ексклюзивні зірочки та сніжинки. Кожен наступний рік я стала підкуповувати ще нові, й нові. Іграшки з різних матеріалів — соломи, глини, металу тканини, паперу, вати, дерева. Згодом , дізнавшись про моє особливе захоплення, мені почали дарувати ялинкові прикраси друзі та знайомі. Та й сама звідусіль, з будь-яких подорожей обов’язково привозила „обнови“ на свою ялинку. За 15 років, що минули відтоді, коли я фактично започаткувала колекцію, назбиралось стільки добра з новорічних прикрас, що я вже зараз замислилась над створенням якогось домашнього каталогу. Принаймні, цього року я планую все дістати, розкласти, якось систематизувати і навіть пере фотографувати кожну іграшку, згадати та записати її особливу історію… звісно, порахувати.
Коли янголи не сплять
Найбільше в колекції Ольги Курської фігурок янголів — понад сто штук. Вона їх обожнює та має до них особливе шанобливе ставлення. Оля більше ніж впевнена, що кожне янголятко може допомогти виконати будь-яке бажання. А коли янголяток там буде більше сотні, то усі сто бажань обов’язково здійсняться.
— Є у мене янгол, привезений з Угорщини. Колись у Будапешті на ламаній англійській, уторгувала його собі. Він такий вишуканий, ручної роботи. Зрозуміла, що без нього не поїду додому. Маю чудових янголів, що виготовили для мене на дарунок друзі — із кераміки, пластики, ниток, соломи. Часто мені дарують янголят мої талановиті учні, що власноруч виробили їх для своєї наставниці. Є і свої роботи. У кожної з них своя власна історія.
„Блошині“ ринки — кладень новорічних прикрас
— Полюбляю знаходити цікаві речі на „блошиних“ ринках. Там дійсно є чимало таких речей, які ніколи не були ялинковими іграшками, але для мене такими врешті стали. Наприклад, якось придбала собі дуже маленькі ножиці, десь лише 4 сантиметри завдовжки. Колись давно вони слугували для дуже делікатного шиття. Самі по собі виглядали надзвичайно тонко, навіть, ажурно. От і подумала, а чому б їх не використати в якості оригінальної новорічної прикраси. Тим більше, що ножички мали металеву таку петельку. Так що нічого не довелося для них вигадувати. З того часу, „барахолки“ стали місцем, яке допомагає поповнювати колекцію незвичними експонатами, — розповіла мисткиня.
Без традиційних кульок і ялинка — не ялинка
Пані Оля віддає належну увагу традиційним кулькам. Чимало з них в її колекції вийшли з під пензля самої художниці.
—У мене буває трапляється особливе натхнення щось потворити. Таким чином колекція поповнюється ще з рахунок власних виробів, — ділиться пані Оля. — Цікаві, як на мене, вийшли в мене не лише кульки, але й мініатюрні фігурки, зроблені способом сухого валяння. Першою з’явилась такса зеленого кольору з яскраво-салатовими вухами — мені чомусь захотілось зробити саме таку. Часто купую заготовки і розписую їх так, як заманеться і відповідно до настрою. Дерев’яних розписаних іграшок десь штук 15-ть мабуть. Буває, коли маю час, творю іграшки на ялинку з фетру та вати. Але, цікаво і закономірно, що це не завжди відбувається до Нового року, як у всіх людей, що готуються до найочікуваних свят року, а часто вже після них. Коли трапляється у мене пауза в професійній діяльності, така собі міні-відпустка, тоді й з’являється час та натхнення залюбки творити.
— І цього року я собі вже намітила нові доробки. Визначилась, в яких нових техніках, та з яких матеріалів попробую попрацювати. До того ж, розумію, що моя колекція час від часу потребує реставрування. Цим і маю зайнятись зимовими канікулами, — визначила моя співрозмовниця.
Так ось ти яка — ялинка художника !
Оскільки ялинка надзвичайно творчої Ольги Курської зазвичай прикрашає її оселю не менше, ніж півроку, то вона час від час оновлюється. Цьому вже ніхто не дивується.
— Для мене найкращий варіант — штучна ялинка. Тому що встановлюю я її на початку грудня, а прибирається вона інколи навіть і опісля Великодня, — посміхається Ольга. — Знаєте, в мене збереглася навіть фотографія, на якій Великодні пасочки стоять поряд із моєю новорічною ялинкою. Саме тому, я можу думати про новорічні іграшки та збирати їх протягом всього року, а не лише у переддень новорічних свят. Ялинка для мене, як для художниці, більшою мірою є не просто якийсь святковий атрибут. Це такий собі шикарний артоб’єкт ! Втім, моя ялинка — не „вінегрет“. Хоча часто, коли відкриваються валізи з іграшковим скарбом, дуже важко втриматись під спокуси повішати усе, що маю. Наприклад, у мене є іграшки, які можна розкрити і щось цікаве покласти всередину. Вони — для діток, які полюбляють отримувати сюрпризи у вигляді невеличких приємних подаруночків. Взагалі, я й сама люблю загадувати бажання. Закладаю їх у такі прикраси-капсули часу на зберігання та згадку в Новому році. Таким чином легко перевірити, чи збулися вони.
Я — художник, я так бачу !
Колись давно, коли Ольга ще купляла собі живу ялинку, за традицією прикрашала її вишуканими скляними та розписаними вручну кулями. Знизу великими, вгорі — мініатюрними.
— Якось, після того, як новорічна красуня була наряджена, вночі мені наснилось така прикрість, що вона впала і розбилась. І ось, прокинувшись о 5-тій ранку, я взялася повністю переодягати новорічну ялинку в інший наряд, прикрасивши її іграшками з більш безпечних матеріалів. Як же тоді було весело спостерігати за реакцією друзів, які напередодні у мене в гостях бачили одну ялинку, а наступними днями побачили зовсім іншу! Між тим, вони не заперечували, що художнику таки дозволено бешкетувати.
Підготувала Тетяна Балякіна
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
