В Україні виробництво молока з початку війни скоротилося на 13%. Поголів'я тварин зменшується в господарствах, але найбільше — в приватників. Черкащина теж не є винятком, пишуть Вечірні Черкаси.
Керівник селянсько-фермерського господарства Олександр Мегей, який господарює в селі Новомайданецьке Звенигородського району, називає кілька причин.
— Тих аграріїв, які продовжують займатися тваринництвом, сміливо можна порівнювати з ідіотами та наркоманами. Бо набагато легше зайнятися рослинництвом, сплатити за рік пів мільйона гривень податків й поїхати відпочивати за кордон. А я за пів року заплатив 6 мільйонів податків, утримую 100 працівників і, фактично, мушу щодня бути на господарстві. Звісно, з початком війни, тваринництво постраждало ледь не найбільше. Я один в наших краях здаю молоко на миколаївський завод “Президент”. А на початку війни доводилося зливати молоко або роздавати його людям задарма. Бо ні Звенигородка, ні інші сусідні виробники не захотіли купувати. Зараз маю проблему з Миколаєвом, бо не кожен водій хоче їхати під обстріли. Останній потрапив під обстріл так, що машина ходуном ходила. Вчора пішла машина з молоком, але дзвінка, про те, що молоко доставлено, ще не було. А переробник платить лише за доставлене молоко.
Інша причина, яку називає Мегей — брак якісного матеріалу:
— Корів не запліднювали кілька місяців, бо була абсолютна невизначеність. Минулого року я хотів увезти сім'я породистих корів із Австрії — держава заборонила. Захотів увезти корів із Данії, відкрив валютний рахунок, перевів гроші, а не отримав дозволу, бо тварин треба було віддавати на карантин. Причому, що держава заохочувала, обіцяла повернути 80% витрат. У підсумку мені повернули гроші, але на різниці курсу я втратив 70 тисяч гривень. Захотів організувати цех із переробки — знову вимога — цех не повинен бути ближче аніж за 100 метрів від ферми. На армію теж треба здати техніку, хоча вона в мене працює, а в громаді є підприємства, де вона простоює. Землю твариннику взяти важко, бо її роздають нікому не відомим фізичним особам без техніки. Маю 1000 гектарів, а через півроку понад 100 можуть забрати. Якось часто не було світла, то я купив генератор. Приїхала податкова й оштрафувала мене на 100 тисяч. Згодом суди я виграв, але гроші досі ніхто не повернув.
Олександр Васильович каже, що господарства в окупованій частині України мають великі проблеми зі здачею продукції, а ще більші — з кормами:
— Багато фермерів не зібрали врожай узагалі через бойові дії. Вони мають корми до вересня-жовтня. А далі скотину пустять під ніж. Може, з часом отримаю нову ліцензію і замість виробництва візьму дозвіл на зоопарк. Виставлю корову, нехай люди ходять і дивляться.
48-річний Олег Штангей із села Мошурів Тальнівської громади тримає корову понад десять років. Каже, що від колишньої череди в селі залишилися лише спогади.
— Зараз у Мошурові хазяї тримають 10-12 корів на все село. А в моєму дитинстві їх було щонайменше три сотні. Тримати корову — праця важка, в якій ніколи не буде відпустки чи лікарняного. А найгірше — що праця невдячна. Ціни на молоко ростуть дуже повільно. Раніше, коли пенсіонери мали субсидію, то могли собі купити молочної продукції. То й підтримували ціну трохи. А зараз заплатять комунальні послуги, куплять ліки та й по пенсії. Немає покупців — немає ціни. Плюс держава робить, усе аби зникли власники корів. Недавно я здав одну корову на м'ясо, бо ялова була. Ціну дали смішну — 25 гривень за кілограм живої ваги. А кавуни на базарі продають по 27. Тобто яловичина виходить дешевшою за кавуна. І не треба казати, що то в живій вазі й відходів багато буде. В кавуні шкурка теж більше половини ваги тягне. Словом, треба робити цивілізовані умови для фермерів, тоді будуть корови й справжнє молоко,. У нас же людей кидають в умови дикого ринку, де за будь-якого форс-мажору страждає в першу чергу виробник, який мав би за ідеєю заробляти найбільше.
Продавчиня Алла продає молочні продукти на черкаському ринку щоп'ятниці та щонеділі.
— Усі ціни потихеньку поповзли вгору, лише молочка стоїть на місці. Сир як був по 140 гривень. Так і лишився. Читала десь, що з початку війни поголів'я корів зменшилося на 15%. Тому ціна мала зрости. Дивіться, сало на базарі вже понад 200 гривень. Ходять чутки, що через Польщу закуповують українське м'ясо. А молочку не беруть, бо поляки самі везуть нам своє молоко й сир. Зайдіть до супермаркету — у кожному є польський сир і польське молоко. Ціни в них на рівні українських. Якщо так піде далі, то молочку їстимемо з Польщі.
На осінь ціни на молочну продукцію традиційно зростають. Уже зараз літровий пакет молока черкаської марки “Волошкове поле” продають по 37-40 гривень. Польське молоко “Wypasone” коштує 39 гривень за літр.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
