Шоб ви зрозуміли як я почуваю себе пробігаючи тротуаром попри вашого пса без намордника і, авжеж, без повідка – можете уявити як би ви почували себе, аби я пробігав повз вас зі стволом, чи ножем у руці. Не те щоб страшно, але доволі напряжно, правда?
Я теж дуже люблю тварин, саме тому й не заводжу їх, аби не мучити умовами цивілізованого міського співіснування: шоб вони не бігали з гавкотом по голові у сусідів знизу, шоб не водити їх між людьми в наморднику врешті-решт. А ви, якщо завели - то прийміть і всю відповідальність за них.Те, що вас із вашим псом хтось обходить подалі, не знаючи шо у нього і у вас у голові - це насправді не смішно і не прикольно.
Допис, звичайно, нічим не поможе, тільки накине на фейсбучний вентилятор те гімно, яке багато з щасливих власників псів не прибирають за ними. Однак, може, хоч хтось задумається.
Це прикро, друзі,але якось так.
Координатор ГМ "ОПОРА", представник Інституту масової інформації в Черкаській області Захар Колісніченко
