Якось проґавив той момент, коли ми стали жебраками..
Батальйон вийшов на відновлення після півторарічної безперервної «боячки» в найгарячіших точках Донбасу. Пошарпані. Потріпані. Але незламні (останні два слова для телемарафону).
Замість навіть формального відновлення - трудотерапія. Мусимо поскоріше заритись в землю до зими. Все за свої кошти і кошти людей, які все ще підтримують (дякувати Богу - такі ще лишилися).
Лише вчора отримали ГЗ (грошове забезпечення).
Щось родині, щось в общак. Через 10 днів хлопці знову почнуть «стріляти» один в одного цигарки. Знову зламається пральна машина, або треба буде заправляти газові балони для приготування їжі, чи ба більше - купувати одноразовий посуд, який теж більше не видають.
З «гордістю» вчора почитав про новий проект Державного бюджету.
Пріорітети цілком зрозумілі. Хлопців на фото в цих пріоритетах нема.
Та хочу, аби ви зрозуміли слова правильно.
Все це не про зраду.
Просто думки в голос.
І все це не про гроші.
Це про повагу і пріорітети.
Сергій Воронов, черкаський військовий, допис на власній сторінці у Facebook
