Якість мобілізації значною мірою наслідок наскрізної корупції, – Максим Полішкевич

З-поміж іншого лайна, яке приніс пуйло на нашу землю, ми маємо зараз ще й дискусії щодо мобілізації.

Якщо ви особисто їх не бачите чи не відчуваєте, то це лише означає, що ваша інформаційна бульбашка однорідна.

Українці мимоволі поділилися на кілька категорій:

1. Ті, хто вже в кінці лютого стояв доброволцем у черзі до військкомату.

2. Ті, хто згодом отримав повістку і приєднався до лав ЗСУ.

3. Ті, хто не отримав повістку, але в разі отримання спокійно піде у військкомат.

4. Ті, хто жорстоко принципово морозяться.

5. Купа проміжкових стадій. Типу взяв повістку, але визнали непридатним. Або пішов до війська, дав хабаря і сидить в тилу, отримуючи зп. Спектр дуже широкий, але для цілей розкриття моєї думки сподіваюся достатньо і того, що я описав.

Чи бісять мене телеграм-канали типу "повестки черкассы"? Безумовно бісять. А чи бісять методи мобілізації? Бісять не менш.

Для мене це має приблизно наступний вигляд.

Вісім років війни не велося жодної серйозної роботи щодо обліку чи навчання військовозобов'язаних. Я пам'ятаю, як покійний Павло Собко нарікав, що їхня ініціатива щодо тероборони не знаходить жодної підтримки, що вони більмо на оці військкомату.

Вісім років відповідальні за військовий облік багатіли. Подейкують, що і зараз продовжують.

Потім, на початку лютого, без проходження медкомісій та за суперспрощеною процедурою призвали до лав захисників безліч добровольців, оформивши їх як мобілізованих. Тепер цим хлопцям важко демобілізуватися, бо в них є болячки, які були і до, але оскільки ніхто медкомісію не проходив, то в паперах болячок немає. Виходить нібито вони здобули болячки в армії і їм потрібні компенсації. А цей варант нікого не цікавить.

Є непоодинокі випадки, коли люди приходили добровольцями, а їх відправляли додому, типу пізніше зателефонують, але ніхто вже рік не телефонує. Має вигляд, що це виключно наслідок відповідного рівня організації.

І от зараз облави, роздавання в усіх усюдах, і смішні відоси про те, як військомат роздає повістки на фронті.

Має вигляд, що зараз в пожежному режимі намагаються зробити роботу, яку не робили роками.

І отримувачі повісток у свою чергу поділилися на тих, хто взяв повістку і пішов у військкомат та тих, хто уникає всіма можливими методами.

Кількість запитів на узагальнену тему "а як мені пропетляти?" зашкалює.

Цей допис не про мораль, а про управління.

Коли ви створюєте гівноправила, ви створюєте ситуацію, коли страждають не порушники суті правил.

Нахуліганили діти в класі. Вчитель питає хто це зробив і дивиться на дітей. Але справжні хулігани лише усміхаються або впевнено брешуть, що не вони. А хлопчинка у якого є відчуття совісті, відповідальності чи провини стоїть понуривши очі. Вчитель питає його особисто і він зізнається. Насправді мова не про вину чи відповідальність, а про те, що система неефективна. За рівних умов погана система карає чесних. Гинуть кращі.

Чому в Броварах мер отримав повістку, а в інших містах ні? Дивно, що меру Полтави не вручили.

Чому закриваються цілі бізнеси та купа людей лишається без роботи через те, що мобілізували підприємця?

А як можна йти помирати за покидьків, які продовжують красти незважаючи на повномасштабну війну?

Запитання риторичні. Я не прагну дати на них відповіді. Я просто хочу, щоб ми розуміли, що якість мобілізації значною мірою наслідок наскрізної корупції, яка поки що нікуди не поділася.

Максим Полішкевич, черкаський юрист, допис на власній сторінці у Facebook