Як черкащани втрачають здоров’я на закордонних роботах

18 квітня 2019, 14:08

Як черкащани втрачають здоров'я на закордонних роботах

Щороку на заробітки до інших країн виїжджають тисячі черкащан. Проте працевлаштуватися й трудитися в комфортних умовах вдається одиницям. Найбільше ризикують новачки: через шахраїв, які обіцяють золоті гори, вони втрачають сотні євро. Часто, замість обіцяних безкоштовних обідів та житла, люди змушені жити ледь не впроголодь і ночувати у брудних кімнатах із купою інших заробітчан, пишуть "Вечірні Черкаси".

«У кімнаті на 20 «квадратів» нас було 8 чоловіків»

Ватутінець Владислав Пісковий три роки тому на собі відчув всі прикрощі роботи на чужині, в Польщі. Влаштувався монтувати будівельне риштування. Витримав лише один місяць.

- Працював на фірмі у Гданську, яка працює над монтажем риштування, - згадує Владислав. – Власник – українець. Думав, у земляка буде легше. Але прорахувався. Умови були пекельними. Коли приїхав, у мене забрали паспорт. Початкова зарплата – 9 злотих за годину. Це дуже мало, десь 65 гривень. За ці гроші з людей вичавлювали всі соки. Працювали по 10-12 годин без вихідних. За зміну на висоті переносили сотні кілограмів металу. Техніка безпеки порушувалась на кожному кроці. Навіть води зайвий раз не можна було попити. Я терпів, бо ж приїхав заробляти. Страховки від нещасних випадків не було ні в кого. Якось з висоти упав один працівник. Отримав кілька складних переломів. Ми всі скидались грошима на його лікування.

Просто звільнитися чоловік не міг. Інакше мав би виплатити чималий штраф.

- Були такі, що працювали кілька днів і тікали, - продовжує заробітчанин. –  Їм нічого було втрачати. Ті, хто працював кілька тижнів, уже не могли так просто знятися з місця. Інакше б з них вирахували мало не всю зарплату в якості штрафу. Хоча втриматися там було тяжко не лише через роботу. Ми жили у будинку, який нагадує радше сарай. У кімнаті на 20 «квадратів» нас було 8 чоловіків. Тому, отримавши зарплату й забравши паспорт назад, я чкурнув шукати іншу вакансію. Влаштувався стелити тротуарну плитку. Теж було тяжко спочатку, але не порівняти з попереднім досвідом.

Юрій Голик з Умані втратив усі свої заощадження через недобросовісних агентів із пошуку роботи. Мав їхати до Польщі.

- Закінчив університет за фахом «учитель англійської мови». Роботи з нормальною зарплатою в Україні не передбачалося, - розповідає хлопець. – За прикладом багатьох знайомих захотів поїхати підзаробити. Вибір впав на Польщу. Туди найдешевше. Мені порадили звернутися до чоловіка, який відправляє на роботу за кордон. Мав влаштувати мені запрошення й зібрати документи. За це взяв 250 доларів. Підібрав мені вакансію на теплиці. Обіцяв, що робота неважка й з зарплатнею 15-18 злотих за годину. Сказав зачекати три тижні. Але минув місяць, а запрошення так і не присилали. Посередник пояснив це тимчасовою затримкою. Та пройшло ще два тижні, а результату не було. Попросив агента, аби той повернув кошти. Відмовився, бо, нібито, свою роботу він зробив. Я самостійно зателефонував на фірму, яка готувала те запрошення. Там повідомили, що давно його вже відправили. Підозрюю, що на моє місце цей чоловік ще не одного «влаштовував». Своїх коштів я досі не забрав.

«Найгірше на заробітках – недобросовісні земляки»

Тальнівчанка Ольга Сирота другий рік доглядає за літньою парою у Фінляндії. Вакансію знайшла самостійно без посередників. Про свою роботу говорить неохоче.

- Скажу так: це не робота моєї мрії, - зітхає Ольга. – Свого часу я працювала соцпрацівником, тому має уявлення, як доглядати за пенсіонерами. Але ж зарплати тут і там не порівняєш. З чоловіком давно розлучилася, тому мушу сама гребтися в житті. Вдалося влаштуватися до пари фінів. З самого початку знала, що буде тяжко з ними. Мені забороняється сидіти на їхніх диванах і користуватися їхніми речами. Живуть у приватному будинку, тому роботи вистачає. Якщо я всі завдання поробила, то вони знайдуть ще купу додаткових і, дуже часто, безглуздих. Наприклад, маю протирати вікна будинку тричі на день. Хоча вони тримаються чистими й після першого разу. Банани чистити самі не хочуть. Це моя задача. Інші подібні пари до хатніх робітниць ставляться, як до помічників. Мої ж бачать в мені просто прислугу.

За свою роботу Ольга має 900 євро на місяць. Додому приїжджає два рази на рік.

- Дають відпустку два рази на рік по тижню, - каже жінка. – За два роки мої підопічні підняли мені зарплату аж на 50 євро. Мушу терпіти не дуже добре ставлення до себе, адже маю двох дітей-студентів. Хоча вони й просять покинути цю роботу, але розумію, що ніде таких грошей більше не зароблю. На збір урожаю, наприклад, не піду, бо здоров’я не те. Молоді ледь витримують. Ще рік-другий потерплю. На зароблені кошти маю не лише вивчити дітей, а й добудувати дім.

Більш успішно зумів влаштуватися уманчанин Ігор Перебийніс. П'ять років їздив до Фінляндії на збір полуниці. Зараз має власний бізнес.

- Найгірше на заробітках навіть не умови праці чи проживання, а багато недобросовісних земляків, - вважає Ігор. – Вони підставляють не лише роботодавця, а й своїх колег. Пригадую, як колись всю групу оштрафували через двох працівників, які вийшли на поле п’яними. Буквально через пару днів це повторилося. Їх вигнали. Через таких індивідів роботодавці вважають, що більшість українців – алкоголіки й нероби. Я працював важко й ніколи не дозволяв собі відлинювати. Це мої гроші. Так, дуже тяжко. Особливо перші рази. Потім втягнувся. Два рази на день давали їсти безкоштовно. Жили в охайних кімнатах по п'ять осіб. За п'ять років зумів назбирати на відеоапаратуру. Зараз знімаю весілля. Заробляю не так багато, як на ягодах, але працюю вже на себе.

Люди часто очікують від роботи за кордоном швидких і легких грошей, нарікає черкащанин Олексій Латко. Він шукає охочим вакансії в інших країнах.

- Люди їдуть заробляти, а не на відпочинок, - каже Латко. -  Мають бути готовими до всього. До тяжких житлових умов у тому числі. Ніколи не розраховуйте на окреме житло. Хіба, якщо самостійно будете винаймати. Ніхто не буде з вами панькатися. Якщо ви не готові стояти раком і збирати ягоди абощо – не їдьте нікуди. Мені дорікають, що приїхали, а там немає інтернету. Хочуть сидіти на грядках, все фотографувати й викладати в соцмережі. Також зароблені гроші часто не відповідають очікуванням. Якось приїхала клієнтка. Каже: «Я планувала заробляти близько трьох тисяч євро в місяць, а вийшло 500-600». Хоча я попереджав, що «несезон» і буде тяжко. Про такі суми я взагалі ніколи не кажу, бо це нереально навіть за умов хорошого урожаю. 3 000 євро можна заробити за увесь сезон, а не за один місяць.

Куратор підтверджує історії про недобросовісність деяких українців.

- Було таке, що жінок спеціально возили на галявини, де майже не росла  суниця, - обурюється Олексій. – Це робиться для того, аби заробітчанки зневірилися й повернулися в Україну. Так вчиняють ті, хто має свою автівку. Ще й гроші за проїзд брали. Це нонсенс і підлість. Тому на збір ягід краще їхати зі знайомими, аби могли працювати чесно й не перебивати один одному гроші. Так часто роблять, коли їдуть збирати урожай по лісах, а не на плантаціях у господаря.

Не хочете в рабство - не віддавайте паспорт

Під час пошуку роботи за кордоном через посередників потрібно перевірити наявність ліцензії в них, радить Олексій Латко.

- Фірма повинна мати офіційний юридичний статус та відповідні дозволи та ліцензії - пояснює рекрутер. – Всі документи, які ви оформлюєте, мають буди нотаріально завіреними та відповідати міжнародним стандартам. В жодному разі не віддавати свій паспорт, який, нібито, повернуть по приїзді на місце роботи. Інакше можна в рабство потрапити. Такі випадки були. Пропозиції оформити візу заднім числом чи внести неправдиві дані в реєстраційні документи, щоб якнайдешевше влаштуватися на роботу – відкидати одразу.

Найбезпечнішим способом знайти роботу в інших країнах і не бути обдуреним – шукати самому, вважає Олексій. В інтернеті є достатньо сайтів із оголошеннями від прямих роботодавців. Або ж звертатися до рекрутерів, які допомагали знайомим і мають хорошу репутацію.

Вгору