Черкащанин Сергій воює на фронті вже два роки. Він є військовослужбовцем 32-ої ОМБр. Каже, пішов в армію добровільно не для того щоб загинути за країну, а щоб нищити ворога.
Сергій служить навідником зенітного кулеметного взводу.
"Мій дід із Закавказзя, але тато народився тут і був справжнім українцем. Я 1994 року народження, тобто виріс у незалежній Україні під синьо-жовтим прапором. Не розумію людей, які бояться узяти зброю і нищити тих, хто прийшов на нашу землю зі злом. Бояться загинути. А я, наприклад, став добровольцем не вмирати за Україну, а вбивати її ворогів", - розповідає захисник.
У середині січня було два роки, як Сергій прийшов у військо.
"Я - єдина дитина в сім'ї. Мама запитує про онуків, - продовжує воїн. - Ще не зустрів ту єдину людину. Але дуже мрію про сім’ю й хочу виховувати своїх дітей у мирній, по-справжньому вільній Україні".
Військовий каже, що не варто сподіватися, що хтось, крім самих українців, закінчить війну.
"На початку повномасштабного вторгнення ми часто чули від політиків, аналітиків, що ось-ось і все завершиться перемогою, повернемо собі Крим і Донбас. Є така проблема нашого народу, що, часто наслухавшись отаких промов, починаємо вірити, розслаблятися і чекати, коли ж хтось там, сотворить диво і принесе мир". А хоч іноді треба брати ініціативу в свої руки. Ті українці, які побували в окупації, по чиїх вулицях пройшли колони загарбника, знають, що росія несе лише смерть і руйнування. І чекати, що якось воно саме все завершиться марно. Треба воювати".
Сергій має за плечима бойовий досвід Сватівського, Куп’янського, Торецького напрямків.
Його розрахунок зенітної установки калібром 23 мм збивав російські безпілотники «Ланцет», «Зала», «Привет-82». Доводилось працювати і прямим наведенням по ворожих позиціях.
"Казали тоді, що ми плідно відпрацювали, - згадує воїн. - Це мене дуже мотивувало. Відкрив рахунок знищеної живої сили окупантів. Ненависть мене переповнює до цього монстра, що займає одну шосту частину планети, не може дати собі хазяйської ради усім тим природнім багатствам й людському ресурсу на своїй території, а лізе з війною до беззахисних сусідів. От засадити б ту усю росію буряками - хоч якась користь була б людству. Переповнює бажання помститися: за Бучу, Ірпінь, Гостомель, Маріуполь, «Охматдит». От недавно по Запоріжжю вдарили... Та майже щодня загарбники дають привід ще більше й більше їх ненавидіти".
Сергій родом із Черкащини, у цивільному житті працював у аграрному секторі.
"Цитата Кобзаря про «лани широкополі» для мене не просто слова, - емоційно зауважує. - Любив свою роботу на землі. Але зараз час її захистити. Не сила вже було приходити зі зміни додому і відчувати, як тебе їсть інформаційний черв’як від поганих новин".
Сергія нещодавно наділили сержантськими обов'язками у новому піхотному відділенні.
"Відчуваю, що хлопці мене трохи недолюблюють, - каже. - Але, сподіваюсь, вони мені ще потім скажуть спасибі за те, що зараз їх муштрую. Я ж із того ж тіста, що і вони. У стрільбі, поводженні зі зброєю, тактиці нові навички отримуємо разом. Але на мене ще й поклали відповідальність за колектив. Намагаюся до хлопців донести, що наше майбутнє в наших руках. Ми вже у війську, то для мене дивно не скористатися нагодою на полігоні докласти максимальних зусиль, аби вникнути, поцікавитися, навчитися, натренуватися. Хоча б для того, щоб вижити в бою і повернутися до своїх родин".
За інформацією пресслужби 32-ої окремої механізованої бригади
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
Людина не розуміє чому інші не хочуть вмирати. В таких людей не треба брати ітервью, якщо вона не розуміє простих речей
А як він може теє зрозуміти, цеж про системний тиловий воїн, їх мунштрують викохувати сьогодення й владу. Бо війна , то їх золотий батон, тіко вони того не признають. Такі реалії, на жаль…