Син Ольги Л. із Майданецького на Тальнівщині, не маючи військового досвіду, взяв до рук зброю на третій день після повномасштабного вторгнення військ рф в Україну. 23-річний Святослав працював адміністратором у магазині і будував плани на життя, пишуть Вісті Черкащини.
24 лютого хлопець придбав у ветаптеці заспокійливе для кота та відрядив маму із домашнім улюбленцем зі столиці у її рідне село Майданецьке. Сам же перевіз цінні речі до друга і приєднався до тероборони Києва. Там прослужив два місяці, а пізніше пішов добровольцем у спецпідрозділ.
Мама розповідає, що попри тяжку ситуацію на фронті, хлопці не втрачають оптимізму. Розповідає, він ніколи не жаліється, що йому важко. На турботливе питання мами «Де ти спиш?», надсилає їй фото із окопу, який кожен військовий вириває для себе і підписує «Ось моє лігво». А коли мама заводить тему про їжу, хвалиться, що тепер у їх батальйону є персональний кухар, який, хоч і на польовій кухні, але готує шедеври.
Жінка із гордістю каже, що син завжди був патріотом. Хоч Ольга ростила його сама, без батьківської опіки, та змогла виховати його справжнім чоловіком. Любов до спорту вона привила йому із дитинства. Його виховували як захисника. Знав, що у сім’ї один чоловік і йому потрібно вміти постояти за сестричку, маму і бабусю.
Сам же хлопець каже, що дуже вдячний мамі за те, ким він став, і за те, що виховала його так. Він вірить у Перемогу і говорить, що військові з усім впораються. Коли син поставив маму перед фактом, що йде на війну, жінка пригадує, хвилювалася, але підтримала його вибір.
– Я пишаюсь тим, що у мене такий син. Адже якщо ніхто не буде йти нас захищати, то нас просто винищать. І я розумію, що наші сини мають це робити.
Ольга каже, що і дня у неї не проходить без молитви. Зі Святославом вони рідко спілкуються по телефону, більше переписуються. А коли син кілька днів не давав про себе ніякої вісточки – жінка ледь не зійшла із розуму. Зі сльозами на очах пригадує, що в такі моменти її життя ніби зупиняється. Каже, що дуже сумує за ним, адже до початку повномасштабної війни вони жили разом, а тепер – не бачилися уже скільки місяців.
Жінка переконана, що виховала свого сина правильно.
– В душі мені шкода і жаль, він у мене один, розумію, що мій син вчинив правильно. Усі, хто воюють, – це чиїсь діти. Але кожен українець має йти захищати свою сім’ю, свою Батьківщину. Наші військові борються за свій народ, за свою країну і я вірю, що як би тяжко їм не було, Перемогу вони здобудуть!
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
