Від початку війни студент Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Сергій Мельник із родиною знаходився у Харкові. Вони, як і частина українців, 24 лютого прокинулися під звуки вибухів. Сергій розповідає: було дуже страшно, оскільки ніхто не міг передбачити та зрозуміти весь масштаб трагедії.
Тому в той же ранок Сергій із рідними прийняли рішення зібрати речі та поїхати в село до родичів - за 25 км від Харкова. Через затори, в яких родина провела пів дня, до села дістались аж під вечір. Надалі ситуація почала тільки загострюватися: в селі, яке спочатку здавалося «безпечним», постійно гриміли потужні вибухи. Весь наступний тиждень Сергій із родиною проводив переважно у підвалі.
- Ми перестали розуміти, який за вікном день тижня, день та ніч змішалися. У таких умовах нерви не витримують, тому 2 квітня задля безпеки ми із сім’єю ризикнули та поїхали на Закарпаття. Туди ми добиралися 5 днів, рух ускладнювали затори, які траплялись біля блок-постів. Іноді їхня довжина сягала близько 10 км. Ночувати ж завжди залишалися у знайомих або знайомих-знайомих, оскільки через великий потік переселенців зняти номер у готелі або потрапити до пунктів прийомів біженців було нереально, – розповідає студент ЧНУ ім. Б. Хмельницького Сергій Мельник.
Нині, згідно зі статистикою місцевої облради, на Закарпатті офіційно зареєстрували 110 тисяч вимушених переселенців, загалом в області перебувають близько 380 тисяч внутрішньо переміщених осіб.
- Може здатися, що Закарпатті більше переселенців чим місцевих. Однак зустрічають у цих краях привітно та ставляться із розумінням. Багато місцевих забирають людей, що тікали від бойових дій, в свої домівки, - каже вимушений переселенець.
Також Сергій розповідає, що у рідному Харкові попри регулярні обстріли та пожежі містяни перестали боятися. Вони виходять та розчищають вулиці від уламків будівель та снарядів, що розірвалися. У районах, де немає активних бойових дій, відновлюють роботу магазини та банки, також скоро мають запрацювати світлофори. Сам же студент розповів, що у нього на Закарпатті справ не менше, ніж у Харкові: підготовка до сесії, написання дипломної, дистанційна робота та тренування. Родина сумує за домом, проте поки ситуація в місті не налагодиться - повертатися не планують.
Владислава Корецька
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
